Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист ... щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи – резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. «б» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого таким платником, крім випадків, визначених Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Порядок оподаткування прибутку підприємств регулюється розділом ІІІ Кодексу, відповідно до п. 140.1 п. 140 Кодексу (у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015) при визначенні об’єкта оподаткування враховувалися витрати подвійного призначення, зокрема, у вигляді витрат платника податку на забезпечення найманих працівників продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, який для банківських установ доповнюється переліком, затвердженим Нацбанком.

Тобто тільки вартість зазначеного вище спеціального харчування не вважалася додатковим благом працівників. Усі інші види харчування, що надавалися підприємством працівникам, незалежно від того, передбачено це колективним чи трудовим договором, з метою оподаткування розглядалися як додаткове благо.

Разом з тим Законом № 71 положення розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу були викладені у новій редакції, де п. 140.1 ст. 140 Кодексу та норми щодо собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відсутні.

Відповідно до п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.

Згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену в ст. 167 Кодексу.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість безоплатного лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів, газованої солоної води, яким роботодавець забезпечує такого платника податку відповідно до Закону України «Про охорону праці» (п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі надання працедавцем безоплатного харчування працівникам за умови, що на таке харчування не поширюються норми п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, працедавець як податковий агент включає вартість цього харчування до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо і оподатковує його податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.

Перший заступник Голови                                                                     С.В. Білан