Вами не надано достатньої інформації для надання вичерпної відповіді по суті порушених питань, зокрема не надано договір поставки та додатки до нього, отже відповідь буде надано виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Крім того, до функцій ГУ ДФС у м. Києві, визначених відповідно до п.19¹ Кодексу, не належить проведення оцінки цивільно-правових договорів.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регламентовано главою 1 Розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Пунктом 291.4 ст. 291 Кодексу встановлено критерії, згідно яких визначено розподіл суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, на відповідні групи платників єдиного податку, зокрема до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Разом з цим, перелік видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, встановлено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Згідно п. п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу, доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п. 292.3 ст. 292 Кодексу, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Виходячи з викладеного, доходи, отримані фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи за збільшення обсягів продажу продукції та виконання плану закупівлі продукції розглядається як дохід, отриманий платником єдиного податку.

Разом з цим, якщо мотиваційні виплати (бонуси) виплачуються платнику єдиного податку другої групи юридичною особою, яка перебуває на загальній системі оподаткування, за надані послуги, зокрема проведення маркетингових заходів, акцій, рекламних кампаній, то такий платник, враховуючи вимоги п. 291.4 ст. 291 Кодексу, не може перебувати на другій групі єдиного податку, проте має право здійснювати діяльність та третій групі єдиного податку, за умови дотримання вимог, встановлених розділом XIV Кодексу.

Заступник начальника                                      В. С. Варгіч