В какие календарные сроки подлежат уплате отраженные в разделе V декларации «Расчет налоговых обязательств по налогу на доходы физических лиц» суммы налоговых обязательств по НДФЛ с доходов, полученных из разных источников?

   
   
   
   - В які календарні строки підлягають сплаті відображені в розділі V декларації «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб» суми податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих з різних джерел?
   
   - Чи можливо сплатити суму податкового зобов’язання, визначеного в такій податковій декларації не тільки від підприємницької діяльності, а також податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно, відображеної у розділі ІІ декларації «Доходи, які включаються до річного оподатковуваного доходу», з банківського рахунку, відкритого як фізичній особі – підприємцю?
   
   - Які додаткові зобов’язання виникають при сплаті суми податкового зобов’язання з банківського рахунку, відкритого як фізичній особі – підприємцю?
   
   - Якщо додаткові зобов’язання виникають, до з якої саме суми доходів?
   
   Про розгляд листа
   
   Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що платник податків зобов᾿язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
   
   Так, фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Кодексу (тобто, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року), в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи. (пункт 177.11 статті 177 Кодексу)
   
   У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку - фізичних осіб. (пункт 177.6 статті 177 Кодексу)
   
   Форма декларації про майновий стан і доходи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859.
   
   Пунктом 38.2 статті 38 Кодексу передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
   
   Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Кодексу).
   
   Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування, яка отримала протягом звітного (податкового) періоду доходи, інші ніж від провадження підприємницької діяльності, повинна надавати за результатами календарного року податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, отримані від податкових агентів, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, та сплачувати податок у строки, визначені пунктом 57.1 статті 57 Кодексу.
   
   Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.
   
   Крім того, згідно п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу, у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
   
   У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Кодексом та іншими законами.
   
   Разом з цим, відповідно до підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX Кодексу, платниками військогово збору є особи, визначені пункті 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
   
   Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.
   
   Стосовно виникнення податкових зобов’язань по ЄСВ, повідомляємо наступне.
   
   Згідно ст. 4 Закону України від 8 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
   
   Відповідно до ст. 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у ст. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
   
   У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
   
   Розмір єдиного внеску для платників, зазначених у статті 4 Закону №2464-VI, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 Закону № 2464-VI бази нарахування єдиного внеску.
   
   Зазначимо також, що основні принципи підприємницької діяльності визначено статтею 44 Господарського кодексу України. Так, пунктом 1 зазначеної статті визначено, що підприємництво здійснюється, зокрема, на основі вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.
   
   Податкове законодавство, в свою чергу, не встановлює будь-яких заборон щодо можливості сплати податкових зобов’язань з власного розрахункового рахунку, який відкритий з метою здійснення підприємницької діяльності, та не визначає будь-яких додаткових податкових зобов’язань при здійсненні зазначених операцій.
   
   
   Заступник начальника

В.С. Варгіч