Засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку (Лист ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.2017 № 147/Б/26-15-13-02-15)

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС у м. КИЄВІ

ЛИСТ

№ 147/Б/26-15-13-02-15 від 06.01.2017

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.

Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до:

першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб;

обсяг доходу не перевищує 300 000грн.;

другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень;

третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;

- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

До 01.01.2017 ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п.293.1 ст.293 Кодексу).

З 01.01.2017 до ст. 293 Кодексу внесено зміни та викладено в наступній редакції:

«293.1. Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу».

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

для першої групи платників єдиного податку – у межах до 10 відсотків  розміру мінімальної заробітної плати ( з 01.01.2017 – у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму);

2) для другої групи платників єдиного податку у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст.293 Кодексу).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи встановлюється у розмірі:

3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п. 293.3. ст.293 Кодексу ).

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 Кодексу фізичні особи – підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 Кодексу).

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Кодексу).

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п. 295.4 ст. 295 Кодексу).

Підпунктом 295.5 статті 295 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 295.8 ст. 295 Кодексу).

Враховуючи вищенаведене, платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів, за умови подання заяви до контролюючого органу щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Кодексом не передбачено звільнення від сплати авансових внесків з єдиного податку у разі відсутності доходу від підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем - платником єдиного податку (першої та другої груп).

Для платників єдиного податку третьої групи база оподаткування визначається п.293.3 ст. 293 Кодексу. При цьому, сплата єдиного податку проводиться за наявності отриманих доходів, тобто, у разі відсутності доходу, відсутні підстави для нарахування та сплати єдиного податку.

У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до контролюючого органу подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності або анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Заступник начальника                                                     В.С. Варгіч