Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • О налогообложении земельных участков, предназначенных для садоводства

О налогообложении земельных участков, предназначенных для садоводства



   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 04.04.2007 р. N 6737/7/15-0717
   
   Щодо оподаткування земельних ділянок, призначених для садівництва


   
   Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України (далі - Кодекс), стаття 35 якого визначає, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
   
   Громадяни - члени садівницького товариства мають право приватизувати земельну ділянку і така приватизація здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
   
   Землі загального користування садівницького товариства є його власністю і до них належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об'єктами загального користування. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
   
   Згідно із статтею 116 Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
   
   Статтею 121 Кодексу, зокрема, встановлено, що громадянам України можуть безоплатно передаватись земельні ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара.
   
   Як встановлено статтею 125 Кодексу, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
   
   Право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 Кодексу).
   
   Разом з тим, відповідно до пункту 6 Постанови Верховної Ради України від 18.12.90 N 563-XII "Про земельну реформу" встановлено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 1 січня 2008 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
   
   Справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" в редакції Закону від 19.09.96 р. N 378/96-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон N 2535-XII), яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.
   
   Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст. 13 Закону N 2535-XII). Юридичні особи самостійно обчислюють суму податкового зобов'язання щодо земельного податку в порядку та за ставками, визначеними Законом N 2535-XII.
   
   Відповідно до частини другої статті 12 Закону N 2535-XII не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Кодексом, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
   
   Коли земельні ділянки приватизовані громадянами - членами садівничого товариства і кожен громадянин отримав документ, що засвідчує право на земельну ділянку, то такі громадяни, крім тих, кому надані пільги по земельному податку згідно із частиною другою статті 12 Закону N 2535-XII, самостійно будуть сплачувати земельний податок до бюджету. За земельні ділянки загального користування, які знаходяться у власності товариства, земельний податок до бюджету сплачуватиметься товариством.
   
   Якщо власником землі чи користувачем земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, є садівницьке товариство і члени товариства не оформили право на свою земельну ділянку, то таке товариство і буде платником земельного податку до бюджету (включаючи земельні ділянки загального користування), за винятком площ земельних ділянок, що використовуються громадянами - членами товариства, яким згідно із частиною другою статті 12 Закону N 2535-XII встановлені пільги по земельному податку.
   
   Враховуючи вимоги чинного законодавства, члени садівницьких товариств - пенсіонери, ветерани війни та інші категорії громадян, визначені частиною другою статті 12 Закону N 2535-XII, мають право користуватися пільгою по земельному податку в межах норми, встановленої статтею 121 Кодексу.
   
   Заступник Голови
   Л. Є. Боєнко

Теги
Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться