Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • О налоговом учете не полученных акционерами дивидендов

О налоговом учете не полученных акционерами дивидендов



   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 01.11.2006 р. № 20320/7/15-0317
   
   Про податковий облік не отриманих акціонерами дивідендів


   
   Державна податкова адміністрація України у зв’язку із численними запитами платників податків, органів державної податкової служби на місцях та з метою належної організації адміністрування податку на прибуток повідомляє щодо податкового обліку не отриманих акціонерами дивідендів.
   
   Пунктом 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
   
   Відповідно до частини першої ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦКУ).
   
   Що стосується позовної давності, то нею згідно із статтею 256 ЦКУ є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а перебіг цього строку починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦКУ).
   
   Статтею 57 Господарського кодексу України встановлено, що установчі документи суб’єкта господарювання повинні містити, зокрема, порядок розподілу прибутків. У випадку якщо статут платника податку визначає термін, протягом якого має здійснюватися виплата дивідендів, то, відповідно, днем порушення права акціонера є день, наступний за останнім днем такого терміну. У разі якщо статутом цього терміну не визначено, то згідно із частиною другою ст. 530 ЦКУ боржник повинен виконати свій обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
   
   Отже, обов’язковою умовою для початку перебігу строку позовної давності є порушення права кредитора, тобто невиконання боржником свого зобов’язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
   
   Водночас статтею 613 ЦКУ, зокрема, передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок, виконання зобов’язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Своєю чергою, прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта ст. 612 ЦКУ).
   
   Враховуючи викладене, якщо дивіденди були нараховані платником податку, але не виплачені акціонеру у зв’язку із відсутню звернення такого акціонера щодо їх виплати (при цьому статутні документи не встановлюють термін виплати), то в даному випадку порушення зобов’язання з боку цього платника (боржника) відсутнє — оскільки кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов’язок. Відповідно, право акціонера не порушується, і підстави для початку перебігу позовної давності відсутні.
   
   Якщо ж акціонер не отримав дивіденди через невиконання боржником свого зобов’язання щодо їх виплати, то відбувається порушення права такого акціонера, що є підставою для початку перебігу строку позовної давності: або з дня, наступного за останнім днем терміну виплати дивідендів (у випадку, якщо статутні документи встановлюють термін такої виплати), або з дня, наступного за закінченням семиденного терміну від дня пред’явлення акціонером вимоги (якщо статутні документи не встановлюють цього терміну).
   
   Згідно з підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Суми безповоротної фінансової допомоги, отримані платником податку в звітному періоді, включаються до складу валового доходу такого платника (абзац другий пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону).
   
   Таким чином, якщо дивіденди не були виплачені акціонеру у зв’язку із відсутню вимоги такого акціонера щодо їх виплати, то в даному випадку не відбувається початку перебігу позовної давності — і, відповідно, її спливу — тобто сума не отриманих акціонером дивідендів не вважається безповоротною фінансовою допомогою та не включається до складу валового доходу платника податку на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону. При цьому неотримання акціонером дивідендів не знімає з такого платника зобов’язання по їх виплаті.
   
   Якщо платник податку не виконує свій обов’язок щодо виплати дивідендів через незалежні від акціонера обставини, чим порушує права такого акціонера, то така невиплата призводить до початку перебігу строку позовної давності, а в податковому періоді, на який припадає закінчення цього строку, сума невиплачених дивідендів набуває статусу безповоротної фінансової допомоги і підпадає під дію абзацу другого пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону.
   
   Також повідомляємо, що згідно із статтею 537 ЦКУ боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, зокрема, в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання або ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку. (Зазначена норма передбачається також главою 13 Закону України «Про нотаріат».) Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.
   
   Тобто платник податку має право внести суму дивідендів, від отримання яких ухиляється акціонер, на депозит нотаріуса, який діє згідно з порядком, викладеним у розділі 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882.
   
   Оскільки відповідно до статті 599 ЦКУ зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а статтею 537 ЦКУ передбачено право боржника на виконання його обов’язку шляхом внесення належних кредитору грошей на депозит нотаріуса, то при внесенні на депозит нотаріуса дивідендів, від отримання яких ухиляється акціонер, зобов’язання кредитора вважається виконаним, а дивіденди — виплаченими.
   
   При цьому згідно з положеннями абзацу першого пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону одночасно із внесенням дивідендів на депозит нотаріуса платник податку, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам, нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст. 10 Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку (за умови, що нарахування авансового внеску не було здійснено платником раніше).
   
   Головам Державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі довести зазначене роз’яснення до відома платників податків і підпорядкованих підрозділів.
   
   Заступник голови
Л. БОЄНКО

Теги
Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться