О плате за землю

   

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 15.08.2007 р. N 4042/Д/17-0315, N 7826/6/17-0316
   
   Щодо плати за землю

   
   Державна податкова адміністрація України розглянула Ваш лист <...> щодо сплати земельного податку і повідомляє.
   
   Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 року N 2768-III (далі - Кодекс), а справляння плати за землю - Законом України "Про плату за землю" від 03.07.92 р. N 2535-XII (далі - Закон), яким визначено коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.
   
   Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками - власники землі та землекористувачі, в тому числі орендарі.
   
   Відповідно до статті 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, що містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель та який ведеться землевпорядними органами.
   
   Статтею 121 Кодексу встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
   
   Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
   
   - для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
   
   - для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
   
   - для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
   
   - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
   
   - для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
   
   - для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
   
   Статтями 125 та 126 Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею виникає після одержання її власником або користувачем документа (державного акта), що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
   
   Відповідно до частини другої статті 12 Закону, не справляється плата за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Кодексом (ст. 121) з інвалідів I та II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
   
   Крім того, у разі коли власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі передали земельні ділянки та земельні частки (паї) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку, такі платники на період дії Закону України від 17.12.98 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" звільняються від сплати земельного податку.
   
   Заступник Голови
   С. І. Лекарь