Относительно обеспечения работников специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты

   
   
   <…>
   
   Згідно зі ст. 163 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі - КЗпП) на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
   
   Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
   
   Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту затверджено наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 р. N 53 (далі - Положення N 53).
   
   Відповідно до Положення N 53 засоби індивідуального захисту видаються на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, що пов'язані із забрудненням або таких, що виконуються в несприятливих температурних умовах, робітникам і службовцям тих професій та посад, що передбачені у відповідних виробництвах, цехах, дільницях та видах робіт Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту або відповідними галузевими нормами, що внесені на підставі типових.
   
   Зокрема, в п. 1.2 Положення 53 зазначено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.
   
   Згідно з колективним договором, як визначено в ст. 8 Закону України від 14.10.92 р. N 2694-XII "Про охорону праці", роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
   
   Відповідно до пп. 163.1.1 ст. 163 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України (далі - ПКУ) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
   
   Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (п. 164.1 ст. 64 цього Кодексу).
   
   Згідно з пп. "б" пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості майна, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
   
   Так, у пп. 140.1.1 ст. 140 розділу III "Податок на прибуток підприємств" ПКУ зазначено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати платника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, за переліком, що встановлюється КМУ та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
   
   Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включаються, зокрема, доходи у вигляді вартості використання об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (пп. "а" пп. 164.2.17 ст. 164 Кодексу).
   
   Окремо слід зазначити, що відповідно до Закону України від 01.07.93 р. N 3356-XII "Про колективні договори і угоди" (далі - Закон N 3356) колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи (ст. 2 Закону N 3356); положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства (ст. 9 Закону N 3356).
   
   Відповідно до пп. 165.1.9 ст. 165 розділу IV ПКУ до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, належить, зокрема, вартість безоплатного спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України "Про охорону праці", спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального і (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
   
   Враховуючи наведене, у період дії трудових відносин між роботодавцем і працівником вартість спецодягу, зокрема, засобів індивідуального захисту не розглядається як об'єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
   
   Водночас при переході зазначеного майна у власність працівника - платника податку, зокрема, при неповерненні працівником майна до проведення підприємством остаточного розрахунку з ним при звільненні або переході на іншу роботу, де такий спецодяг не потрібен, такий дохід є додатковим благом платника податку і оподатковується на підставі пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
   
   При цьому пп. 164.2.3 ст. 164 Кодексу встановлено, що якщо додаткові блага надаються в негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 цієї статті (із застосуванням підвищувального коефіцієнта).
   
   Слід зазначити, що згідно з Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020, вартість спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах, відображається у податковому розрахунку за ф. N 1ДФ під ознакою доходу "136".
   
   Якщо спецодяг було видано працівникові у власність або не повернено ним під час звільнення чи переходу на іншу роботу, його вартість розглядається для працівника як додаткове благо та підлягає оподаткуванню із застосуванням підвищувального коефіцієнта (пп. 164.2.1 ст. 164 ПКУ) та відображається в податковому розрахунку за ф. N 1ДФ під ознакою доходу "126".
   
   
   Заступник Голови
   

А. Ігнатов