Относительно применения экономической классификации расходов бюджета

       
       
       
   Державне казначейство України розглянуло лист Управління Державного казначейства у Донецькій області від 10.08.2005 N 19-17/4082 щодо надання роз'яснень і повідомляє.
   
   Згідно п. 3 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до чинного законодавства України.
   
   Економічна класифікація видатків забезпечує чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, трансферти населенню та ін.).
   
   Відповідно до ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців (2,9 %) і найманих працівників (0,5 - 1 %) страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Тобто джерелом формування коштів Фонду є як нараховані на фонд оплати праці, так і утримані з заробітної плати найманих працівників внески.
   
   Відповідно до Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.2004 р. N 194, нарахування на фонд оплати праці (у тому числі збір на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності) здійснюються за кодом економічної класифікації видатків 1120 "Нарахування на заробітну плату", а утримання з заробітної плати - за КЕКВ 1111 "Заробітна плата". Після здійснення нарахування і утримання, а також відображення в бухгалтерському обліку відповідних операцій вищезазначені кошти фактично належать Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і використання даних коштів для здійснення виплат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, не суперечить чинному законодавству (а навпаки, це випливає з норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" і не є нецільовим витрачанням бюджетних коштів (адже зазначені кошти вже не є бюджетними, а є коштами Фонду)).
   
   Враховуючи вищезазначене, Державне казначейство вважає за можливе здійснення виплат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до згаданого Закону як за рахунок нарахованих (КЕКВ 1120), так і за рахунок утриманих внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (КЕКВ 1111). При цьому, якщо виплати застрахованим особам здійснюються за рахунок коштів, утриманих із заробітної плати, то касові видатки відображаються за КЕКВ 1111.
   
   Заступник Голови

О. О. Чечуліна