Сайт для бухгалтеров №1 в Украине

Получайте
новости почтой!


  • О подтверждении правомерности отнесения в состав расходов сумм, уплаченных за услуги, полученные от нерезидентов

О подтверждении правомерности отнесения в состав расходов сумм, уплаченных за услуги, полученные от нерезидентов



   
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 27.09.2013 р. N 12058/6/99-99-19-03-02-15

   
   Міністерство доходів і зборів України розглянуло лист Європейської Бізнес Асоціації від 22.03.2013 р. N 332/2013/21 щодо підтвердження правомірності віднесення до складу витрат сум, сплачених за послуги, отримані від нерезидентів, і повідомляє.
   
   Пунктом 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
   
   Відповідно до пп. 139.1.13 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених (нарахованих) на користь постійних представництв нерезидентів, які підлягають оподаткуванню згідно з п. 160.8 ст. 160 цього Кодексу) в обсязі, що перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, не включаються до складу витрат.
   
   Отже, придбання у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що не перевищує 4 % доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному, включається до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку за умови, що ці витрати пов'язані з провадженням господарської діяльності.
   
   У п. 138.2 ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачають правила ведення бухобліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.
   
   Відповідно до п. 44.1 ст. 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.
   
   До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 ст. 139 Кодексу).
   
   Платники податку, які відповідно до Закону України від 16.07.99 p. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
   
   Відповідно до ст. 121 Закону N 996 для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать цьому Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
   
   Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, передбачено, що первинні документи складаються як на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади, так і з використанням виготовлених самостійно бланків, які містять обов'язкові реквізити або реквізити типових чи спеціалізованих форм.
   
   Згідно зі ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
   
   При цьому, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону N 996).
   
   Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону N 996).
   
   Отже, підтвердженням надання послуг нерезидентом та їх отримання платником податку може бути первинний документ, який має обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону N 996, та містить відомості про господарську операцію.
   
   
   Заступник Міністра
   
А. Ігнатов

Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Данная функция доступна только
авторизованным пользователям