Сайт для бухгалтеров №1 в Украине

Получайте
новости почтой!


  • О праве на налоговые расходы и налоговый кредит по НДС в случае отсутствия ТТН

О праве на налоговые расходы и налоговый кредит по НДС в случае отсутствия ТТН



   
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ У М. КИЄВІ
   
   ЛИСТ
   
   від 08.05.2014 р. № 4151/10/26-15-11-01-06
   
   Щодо права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ у разі відсутності ТТН
   
   Головне управління Міндоходів у м. Києві <…> в межах своїх повноважень повідомляє.
   
   Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
   
   Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ)
   
   Поряд з цим, повідомляємо, що відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
   
   Перелік витрат, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, наведено у п. 138.8 ст. 138 ПКУ, до них, зокрема, належить вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
   
   Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ. Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, до складу витрат не включаються ( пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ).
   
   Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02. 2009 р. № 207, відповідно до п. 1 якої для водія юридичної або фізичної особи – підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим.
   
   Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 367 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна – це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Отже, підприємство, що сплатило за послуги з перевезення вантажу, для врахування вартості таких послуг у складі витрат при обчисленні податку на прибуток повинно мати належним чином оформлену первинну транспортну документацію, що підтверджує одержання послуг з перевезення вантажів.
   
   Враховуючи зазначене, у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об’єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
   
   Аналогічне роз’яснення із зазначеного питання розміщене на офіційному WEB - порталі Міністерства доходів і зборів України (в банері «Інформаційно-довідковий ресурс» (категорія 102 «Податок на прибуток підприємств», під - категорія 102.7).
   
   Щодо права на податковий кредит повідомляємо, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
   
   Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПКУ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПКУ).
   
   Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
   
   Заступник начальника
О. В. Онищенко

Для того, чтоб распечатать текст необходимо оформить подписку
copy-print__image
Данная функция доступна только
авторизованным пользователям