Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • О разъяснении отдельных положений законодательства

О разъяснении отдельных положений законодательства



   
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
   ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ МІНДОХОДІВ У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
   
   ЛИСТ
   
   від 14.11.2013 р. № 1486/10/16-31-17-01-21
   
   Щодо роз’яснення окремих положень законодавства

   
   Головне управління Міндоходів у Полтавській області розглянуло <…> запит щодо роз’яснення окремих положень законодавства <…> та повідомляє наступне.
   
   Відповідно до п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020: у графі 3а «Сума нарахованого доходу» податкового розрахунку за ф. № 1 ДФ відображається (за звітній квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
   
   Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності.
   
   У графі 3 «Сума виплаченого доходу» податкового розрахунку за ф. № 1 ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
   
   У графі 3 податкового розрахунку за ф. № 1 ДФ відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку у відповідності із нарахованим доходом, а саме – без вирахування із суми нарахованого доходу суми податку з доходів фізичних осіб, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
   
   Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою К=100:(100-Сп), де К – коефіцієнт; Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
   
   До наведеної формули застосовується існуючі дві ставки податку 15 % і 17 % (для ставки податку 15% - коефіцієнт 1,17647; для ставки податку 17 % - коефіцієнт 1,20482).
   
   Враховуючи, що коефіцієнт, передбачений п.164.5 ст. 164 Кодексу, застосовується виключно для визначення бази оподаткування, тому у разі надання платнику податку доходів у негрошовій формі, суми нарахованого доходу відображаються (з урахування цього коефіцієнту), у графах 3-а та 3 форми № 1 ДФ.
   
   Відповідно до п.1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 р. за № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
   
   Базою для нарахування єдиного внеску для вищезазначених платників відповідно до п.1 частини першої ст. 7 Закону є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т.ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р. № 108/98-ВР «Про оплату праці».
   
   Згідно з п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713 (далі – Інструкція), суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати. Таким чином, зазначені виплати є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.
   
   Водночас, згідно з частиною другою ст. 7 Закону для осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
   
   Суми грошових компенсацій у разі невикористаних щорічних (основної та додаткових) відпусток є платою за невідпрацьований час (пп. 2.2.12 Інструкції), отже, на зазначені суми компенсацій, які виплачується звільненим особам, єдиний внесок не нараховується.
   
   Відповідно до п.192.1 ст. 192 Кодексу у разі, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
   
   Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
   
   а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;
   
   б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг (пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192 Кодексу). Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст. 192 Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі – розрахунок) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.
   
   Враховуючи те, що відповідно до п.102.5 ст.102 гл.9 р.II Кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, то у разі, якщо зміна суми компенсації вартості/послуг чи повернення товарів, відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов’язання з ПДВ, платник-продавець таких товарів/послуг не може відкоригувати податкові зобов’язання з ПДВ, визначені 1095 і більше днів тому.
   
   Консультація з аналогічним змістом викладена в єдиній базі податкових знань.
   
   Абзацом другим п.192.2 ст. 192 Кодексу визначено, що зменшення суми податкових зобов’язань постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, які не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов’язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.
   
   Лише при обов’язковому одночасному виконанні двох умов – повернення товарів та надання повної грошової компенсації їх вартості – може відбуватися коригування податкових зобов’язань у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, поставлених неплатникам ПДВ.
   
   У такому випадку постачальник – платник ПДВ має право виписати розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити нараховану суму податкових зобов’язань з ПДВ. При цьому обидва примірники розрахунку коригування залишаються у продавця без підпису покупця-неплатника ПДВ.
   
   Аналогічна позиція податкового органу викладена та оприлюднена в ЗМІ (Вісник податкової служби України», червень 2012 р., № 24 (692), с. 11).
   
   Відповідно до встановленої форми розрахунку покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме: зазначити на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та засвідчити підписом.
   
   Враховуючи те, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, що придбаваються з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, то у випадку повернення покупцем-платником ПДВ товарів/послуг постачальнику, або при поверненні постачальником покупцю суми попередньої оплати товарів/послуг, такий покупець-платник ПДВ має здійснити коригування сум сформованого за такими товарами/послугами податкового кредиту, за результатами податкового періоду, протягом якого відбулось повернення ним товарів або повернення йому від постачальника сум попередньої оплати товарів/послуг, оскільки придбання товарів/послуг фактично не відбулось. Таке коригування здійснюється незалежно від факту отримання розрахунку.
   
   Консультація з аналогічним змістом викладена в єдиній базі податкових знань.
   
   Також повідомляємо, що, відповідно до п.52.2 ст.52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
   
   Заступник начальника
О.О.Слончак

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться