Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно начисления и уплаты ЕСВ родителям-воспитателям и приемным родителям, которые получают денежное обеспечение в соответствии с законодательством, которые не работают и получают пенсию по возрасту

Относительно начисления и уплаты ЕСВ родителям-воспитателям и приемным родителям, которые получают денежное обеспечение в соответствии с законодательством, которые не работают и получают пенсию по возрасту



   
МІНІСТЕРСТВО ДОХОДІВ І ЗБОРІВ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 14.05.2014 р. N 10940/7/99-99-17-03-01-17
   
   Щодо нарахування та сплати ЄСВ батькам-вихователям та прийомним батькам, які отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства, які не працюють та отримують пенсію за віком

   
   <...>
   
   Пунктом десятим статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) платниками єдиного внеску визначено батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
   
   Абзацом другим пункту четвертого частини першої статті 7 Закону N 2464 визначено, що платники, зокрема зазначені у пункті десятому статті 4 цього Закону, звільняються від сплати єдиного внеску із сум отриманих ними грошового забезпечення, допомоги або компенсації.
   
   Порядок нарахування та сплати єдиного внеску, зокрема для батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, регулюється Порядком нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року N 178 (далі - Порядок).
   
   Відповідно до Порядку єдиний внесок за осіб, зазначених у підпункті 4 пункту 1 (у разі, коли вони не працюють), нараховується на суму грошового забезпечення, нарахованого за базовий звітний період.
   
   Сума нарахованого єдиного внеску за осіб, вказаних у підпункті 4 пункту 1 цього Порядку, нараховується у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу, встановленого законом, крім випадків, коли таким особам одночасно нараховується єдиний внесок як особам, зазначеним у підпунктах 1, 2 або 3 пункту 1 цього Порядку.
   
   У разі коли період, за який нараховується єдиний внесок відповідно до Порядку, становить менш як один календарний місяць, єдиний внесок розраховується у розмірі, пропорційному до кількості календарних днів місяця, за який сплачуються такі внески.
   
   Обчислення єдиного внеску для цієї категорії провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення. Сплата єдиного внеску здійснюється за осіб, зазначених у підпункті 4 пункту 1 Порядку, шляхом перерахування відповідних сум з рахунків платників на рахунки територіальних органів доходів і зборів за їх місцезнаходженням за рахунок коштів, з яких виплачується грошове забезпечення.
   
   Згідно з пунктом 9 Порядку сплата єдиного внеску припиняється з дати працевлаштування або настання непрацездатності для осіб, зазначених у підпункті 4 пункту 1 Порядку.
   
   У разі зміни обставин, передбачених підпунктом 2 пункту 9 Порядку, сплата єдиного внеску поновлюється з дати такої зміни.
   
   Відповідно до Основного Закону України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
   
   Зміст поняття "працездатність" розкривається через використання понять "непрацездатність" та "втрата працездатності".
   
   Працездатність - це здатність до праці, що залежить від стану здоров'я, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості.
   
   Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу визначеної законом.
   
   Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
   
   Працездатна особа отримує за виконану роботу заробітну плату, тобто має джерело існування.
   
   Поняття "втрата працездатності" на нормативному рівні не визначено, але аналіз правових норм дозволяє зробити висновок, що втрата працездатності може бути постійною і тимчасовою.
   
   "Постійна втрата працездатності" - це повна чи часткова втрата здатності до загальної чи професійної праці.
   
   Поняття "повна втрата працездатності" означає непрацездатність особи.
   
   Непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я.
   
   Непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058) пенсіонер - це особа, яка отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію у разі смерті цієї особи у випадках, передбачених Законом N 1058.
   
   Законом N 1058 передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку із втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
   
   Таким чином, непрацездатна особа також має джерело існування шляхом виплати такій особі державою пенсійного забезпечення.
   
   Враховуючи викладене, якщо батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки починають отримувати будь-який із видів пенсійних виплат, сплата єдиного внеску припиняється з дати настання непрацездатності.
   
   Перший заступник Міністра
   
І. Білоус

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться