Относительно закупки, товаров, работ и услуг за государственные средства у отечественных производителей

   
   Мінекономіки на численні звернення суб’єктів сфери державних закупівель щодо застосування законодавства про державні закупівлі повідомляє.
   
   Щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти у вітчизняних виробників (їх офіційних представників).
   
   11.07.2009 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2009 № 647 “Про внесення змін до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (далі – постанова).
   
   Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) встановлено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
   
   Таким чином, процедури закупівель, розпочаті до дня набрання чинності постанови закінчуються відповідно до вимог чинного на момент початку процедури закупівлі законодавства у сфері державних закупівель, зокрема, пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості” без урахування вимог постанови.
   
   Замовникам, які розпочали процедури закупівель за державні кошти з 11.07.2009 необхідно враховувати вимоги постанови.
   
   Щодо переліку документів, які підтверджують статус вітчизняного виробника (офіційного представника).
   
   Відповідно до пункту 24-1 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (із змінами) (далі – Положення) з метою підтвердження статусу вітчизняного виробника учасник подає замовнику засвідчені в установленому порядку копії установчих документів юридичної особи (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця), а у разі закупівлі товарів - також свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду GS1, або сертифіката продукції власного виробництва, або іншого документа, який підтверджує, що учасник виробляє товар, який є предметом закупівлі.
   
   Таким чином перелік документів, які підтверджують статус вітчизняного виробника товарів не є вичерпним.
   
   Водночас повідомляємо, що відповідно до зазначених норм офіційним представником (для вітчизняного виробника) у розумінні Положення із змінами, внесеними згідно з постановою є представник, дилер, дистриб’ютор, який діє виключно на підставі відповідного договору з вітчизняним виробником.
   
   Щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти у нерезидентів.
   
   Відповідно до абзацу третього пункту 24-1 Положення для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг у нерезидента, замовник повинен отримати висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері, про те, що відповідні товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України. Про наявність такого висновку зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі.
   
   Таким чином, замовник не має права акцептувати тендерну (цінову) пропозицію учасника-нерезидента та, відповідно, укладати з ним договір про закупівлю за відсутності зазначеного вище висновку.
   
   При цьому такий висновок може бути отриманий як самостійно замовником, так і з документів тендерної (цінової) пропозиції учасника. Водночас замовник не має права покладати на учасника обов’язок щодо отримання такого висновку.
   
   Разом з тим необхідно зазначити, що зазначений висновок має бути отриманий замовником до акцепту тендерної (цінової) пропозиції учасника-нерезидента або до укладання договору про закупівлю з учасником-нерезидентом у разі застосування процедури закупівлі в одного учасника.
   
   Водночас, ураховуючи норми частини другої статті 19 Конституції України, Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007 № 777, норм Положення до компетенції Мінекономіки не належить визначення центральних органів виконавчої влади, до повноважень яких відноситься надання висновків про те, що відповідні товари, роботи і послуги не виробляються (не виконуються, не надаються) на території України, а також висновків про неможливість виконання робіт або надання послуг, які закуповуються, у повному обсязі вітчизняним виробником.
   
   Щодо рішення Конституційного Суду України про визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості”.
   
   Слід зазначити, що 14.07.2009 Конституційний Суд України прийняв рішення від 14.07.2009 № 18-рп/2009 (далі – Рішення), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо мінімізації впливу фінансової кризи на розвиток вітчизняної промисловості”.
   
   Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
   
   Ураховуючи викладене, з 14.07.2009 при укладанні договорів на закупівлю товарів, послуг на суму менше ніж 100 тис. грн. (робіт – на суму менше ніж 300 тис. грн.), а також договорів щодо предметів закупівлі, на які дії Положення не розповсюджується, вибір контрагента здійснюється незалежно від його статусу вітчизняного виробника (офіційного представника) у розумінні Положення.
   
   Міністр економіки України

Б. М. Данилишин