О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины относительно уменьшения размера арендной платы за земли промышленности

   
    На виконання доручення Прем’єр-міністра України від 03.02.2012 № 3628/1/1-12 Міністерство фінансів України разом із Державним агентством земельних ресурсів України та Державною податковою службою України розглянуло лист Української асоціації підприємств легкої промисловості від 24.01.2012 № 1-8 щодо внесення змін до Податкового кодексу України стосовно зменшення розміру орендної плати за землі промисловості та повідомляє.
   
    В листі пропонується постановою Кабінету Міністрів України встановити понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,5, який застосовувати при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що надані в оренду підприємствам легкої промисловості, з послідуючим внесенням змін до Податкового кодексу України в частині зменшення мінімального розміру орендної плати за землі промислового призначення з трикратного до однократного розміру земельного податку.
   
    Відповідно до норм Податкового кодексу України (пункт 7.3 статті 7) будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Також пунктом 7.4 статті 7 Податкового кодексу України визначено, що елементи податку, в тому числі ставки податку, визначаються виключно цим Кодексом.
   
    Отже, питання щодо оподаткування, зокрема, встановлення понижуючого коефіцієнта при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, не може бути вирішено постановою Кабінету Міністрів України.
   
    Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в України є платним. Плата за землю справляється відповідно Податкового кодексу України. Пунктом 14.1.147 статті 14 розділу I Податкового кодексу визначено, що плата за землю – загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
   
    Податок – це обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками, а орендна плата є доходом власника земельної ділянки, оскільки оренда – засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою. Тобто, зазначені платежі не є тотожними і орендна плата за землю повинна включати як земельний податок, так і плату за користування активом (земельною ділянкою як об’єктом отримання економічної вигоди).
   
    Отже, орендна плата за землю є доходом власника земельної ділянки або уповноваженого розпоряджатися землями державної та комунальної власності, оскільки в даному випадку земельна ділянка виступає як об’єкт економічної вигоди.
   
    Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України річна орендна плата за землі державної або комунальної власності не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення – однократного розміру земельного податку, для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки орендованих земель.
   
    Встановлення таких меж зумовлене численними зверненнями органів місцевої влади, які висловлювали стурбованість щодо значних втрат доходів місцевих бюджетів через порушення при наданні в оренду земель державної або комунальної власності.
   
    Відповідно до статті 69 Бюджетного кодексу України плата за землю повністю зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, отже, розширення кола застосування пільгового оподаткування з її сплати призведе до погіршення ситуації з наповнення доходної частини місцевих бюджетів та до нераціонального використання земельних ресурсів.
   
    Крім того, запропонована норма порушує один із принципів податкового законодавства, а саме принцип рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
   
    Одночасно повідомляємо, що відповідно до статті 92 Земельного кодексу України підприємствам, які належать до державної та комунальної власності, надано право набувати земельні ділянки із земель державної та комунальної власності у постійне користування.
   
    Крім того, відповідно до статті 128 Земельного кодексу України юридичні особи можуть придбати земельні ділянки у власність.
   
    Порядок надання земельної ділянки у користування та підстави набуття права власності на землю визначено статтями 116 та 123 Земельного кодексу України.
   
    Згідно із нормами Податкового кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі сплачують земельний податок.
   
    Перший заступник Міністра

А. Мярковський