Относительно применения отдельных требований национальных положений (стандартов) бухгалтерского учета в государственном секторе

   
   
   
   На численні звернення бюджетних установ щодо застосування окремих вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі Міністерство фінансів України повідомляє.
   
   Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2010 № 1202 (далі – Стандарт 121), яке набрало чинності з 01 січня 2015 року.
   
   Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Стандарту 121 у разі прийняття рішення суб'єктом державного сектору об'єкт основних засобів може переоцінюватися, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.
   
   Порогом суттєвості для проведення переоцінки об'єктів основних засобів приймається величина, що дорівнює 10-відсотковому відхиленню залишкової вартості об'єктів основних засобів від їх справедливої вартості (п. 4 розділу ІІІ Стандарту 121).
   
   Тобто, суб’єкт державного сектору може, а не зобов’язаний, здійснювати переоцінку основних засобів за наявності визначених умов.
   
   Рішення про проведення переоцінки об'єктів основних засобів суб'єктом державного сектору погоджується з органом, уповноваженим управляти об'єктами державної (комунальної) власності, якщо такий визначено.
   
   У випадку прийняття рішення суб'єктом державного сектору переоцінка об'єкта основних засобів проводиться на річну дату балансу.
   
   Згідно пункту 5 розділу ІІІ Стандарту 121 для об'єктів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, що продовжують використовуватися, обов'язково визначається ліквідаційна вартість.
   
   Ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, яку суб'єкт державного сектору очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) (п.4 розділу І Стандарту 121).
   
   Враховуючи вищевикладене, у разі якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів, який продовжує використовуватись, дорівнює нулю, а визначити справедливу вартість неможливо або недоцільно, для такого об’єкта визначається ліквідаційна вартість, на суму якої збільшується його первісна вартість. При цьому, вартість цього об’єкта, яка амортизується, дорівнює нулю.
   
   Ліквідаційна вартість визначається комісією, створеною наказом керівника бюджетної установи, при введенні об’єкта в експлуатацію або у разі, коли залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю.
   
   У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображення зазначених господарських операцій здійснюється на підставі відповідних первинних документів згідно Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями бюджетних установ, наведеної у додатку 2 до Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.06.2013 № 611.
   
   Заступник Міністра

О. Л. Макеєва