Отключить рекламу

Подпишитесь!


  • Относительно служебных командировок

Относительно служебных командировок



   
МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 05.08.2013 р. N 844/13/84-13

   
   Міністерство соціальної політики на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.07.2013 р. N 27346/1/1-13 розглянуло лист і в межах компетенції повідомляє.
   
   Питання, пов'язані зі службовими відрядженнями, врегульовані статтею 121 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України та Податковим кодексом України.
   
   У статті 121 КЗпП України встановлені гарантії і компенсації при службових відрядженнях.
   
   Частиною другою зазначеної статті передбачено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні.
   
   Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
   
   На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв відповідну постанову від 02.02.2011 р. N 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", а Міністерство фінансів України, у свою чергу, видало наказ від 17.03.2011 р. N 362, яким викладено в новій редакції Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон (далі - Інструкція).
   
   Керівник підприємства або його заступник направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строк й мети відрядження.
   
   Відповідно до пункту 11 Інструкції відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, встановленої на оплату проїзду, найму житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.
   
   Підтверджуючими документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податковому кодексу України.
   
   За кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів і часу перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 98.
   
   Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
   
   При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
   
   Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.
   
   За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.
   
   Разом з тим зазначаємо, що граничні норми добових витрат у межах України для підприємств госпрозрахункової сфери, які визнаються витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до абзацу 4 підпункту 140.1.7 Податкового кодексу України встановлені в розмірі не більше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу (188 грн.).
   
   Частиною другою статті 12 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що норми і гарантії, передбачені в частині першій цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
   
   Тобто підприємства госпрозрахункової сфери за власні кошти можуть встановлювати більш високі розміри гарантійних та компенсаційних виплат, у тому числі і добових.
   
   Директор Департаменту заробітної
   плати та умов праці
   
О. Товстенко

Отключить рекламу
Для того, чтоб распечатать текст необходимо авторизоваться или зарегистрироваться