О предоставлении разъяснения термина "иное владение лица"

       
   Міністерство юстиції розглянуло звернення <...> щодо надання роз'яснення терміна "інше володіння особи", що використовується у ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв'язку з його неоднозначним тлумаченням при правозастосуванні і в межах компетенції повідомляє таке.
   
   Міністерство юстиції є центральним органом виконавчої влади, що діє відповідно до Конституції, законів України та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 395. Відповідно до зазначених актів Міністерство юстиції надає роз'яснення з питань, пов'язаних із діяльністю Міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються, і не має повноважень щодо надання роз'яснень з питань, порушених у зверненні.
   
   У свою чергу, згідно з положеннями частини другої ст. 147 Конституції України та п. 4 ст. 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон) офіційне тлумачення Конституції та законів України дає Конституційний Суд України.
   
   Підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення законів України відповідно до положень ст. 94 Закону є наявність неоднозначного застосування їх положень судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод.
   
   Водночас інформуємо, що згідно з частиною першою ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
   
   Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (частина друга ст. 233 КПК).
   
   Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
   
   Суб'єктами права власності відповідно до частини першої ст. 318 ЦК України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦК України.
   
   Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими (частини друга, третя ст. 325 ЦК України).
   
   Відповідно до положень ст. 397, 398 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
   
   Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
   
   Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
   
   Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
   
   Слід зазначити, що у теорії цивільного права під володінням розуміють юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.
   
   Разом з тим власник може передати свою власність у тимчасове володіння інших осіб, зокрема за договорами зберігання, оренди (найму), безоплатного користування тощо.
   
   Крім того, право володіння може виникати і на інших правових підставах, зокрема в силу закону, заповіту, судового рішення.
   
   Відповідно до частин другої, третьої ст. 311 ЦК України проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
   
   У невідкладних випадках, пов'язаних із рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, законом може бути встановлено інший порядок проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в них огляду та обшуку.
   
   Міністр

О. Лукаш