О разъяснении отдельных норм Положения о ведении кассовых операций в национальной валюте в Украине

   
   
   <…>
   
   Щодо можливості витрачання підприємством готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих з каси банку) на виплати, пов’язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості.
   
   Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України, статей 15, 24 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
   
   Крім того, згідно з підпунктом «г» пункту 7.3.1 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» кошти, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.
   
   Зважаючи на вищезазначене, з Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №72 (було чинне до 14.02.2005 р. і скасовано вищезгаданою постановою від 15.12.2004 р. №637), було вилучено відповідну норму, згідно з якою підприємства, що мали податкову заборгованість, могли здійснювати виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банків.
   
   Тепер згідно з пунктом 2.9 Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців) використовується ними для забезпечення будь-яких потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами).
   
   У зв’язку з вищевказаним, штрафні санкції, які визначені ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості втратили свою актуальність і, на нашу думку, можуть застосовуватися контролюючими органами до підприємств в ході перевірок за попередні періоди, коли була чинною відповідна норма Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. №72.
   
   Щодо визначення розміру ліміту каси у підприємства, що не здійснює готівкових розрахунків (якщо гроші до банку не здаються, а тільки отримуються на виплату заробітної плати і видачу у підзвіт на купівлю матеріалів).
   
   Відповідно до пунктів 5.2 — 5.4 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси.
   
   Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів, дорівнює нулю або не більше десяти не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн), можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
   
   Виконавчий директор з питань готівково-грошового обігу

О. Толстой