Относительно обеспечения стабильной деятельности банков

   
   
   Генеральний департамент банківського нагляду
   
   
   
   
   Національний банк України проаналізував фінансовий стан банків станом на 01.05.2014 р. і зазначає, що більшість банків вживають необхідні заходи для підтримання фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності. Водночас викликає стурбованість, що керівництво багатьох банків в складних умовах не змогло забезпечити належне виконання функцій, збалансоване ведення бізнесу та ефективне управління ризиками, що призвело до значних втрат капіталу і ліквідності та створило загрозу для стабільної діяльності банків. Так, за 4 місяці п. р. регулятивний капітал по банківській системі зменшився на 9 %, а в окремих банках став меншим за статутний капітал, що є порушенням статті 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої регулятивний капітал банку не може бути меншим за статутний капітал.
   
   Зауважимо, що згідно з рекомендаціями Базельського комітету банки мають дотримуватися встановлених нормативів з певним запасом для забезпечення фінансової міцності банків та їх фінансової безпеки. Натомість окремі банки не забезпечують зростання капіталу банків адекватно обсягам та ризикам в їх діяльності, що призводить до значного зниження нормативів капіталу, а в окремих банках - до порушення або підтримання нормативів на граничному рівні. Так, порівняно з початком року норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) по банківській системі знизився на 3,1 в. п., норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) - на 1,5 в. п., норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань (Н3-1) - на 2,0 в. п.
   
   З огляду на те, що відповідно до статті 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу, звертаємо увагу керівництва банків, в яких додатковий капітал досягнув або перевищив розмір основного капіталу, на необхідність вжиття заходів щодо нарощування основного капіталу шляхом збільшення статутного капіталу і розкритих резервів з метою недопущення зниження рівня капіталізації банків.
   
   Зазначаємо, що високий рівень капіталізації банків є основою фінансової стійкості банків, сприяє зниженню вартості банківських послуг і підвищенню ефективності діяльності банків. У зв'язку з цим Національний банк звертає увагу власників та керівництво банків на відповідальне ведення бізнесу і вжиття заходів щодо збільшення капіталу та зниження ризиків в діяльності банків. За умови збереження негативних тенденцій щодо зниження рівня капіталізації і невжиття відповідних заходів для багатьох банків найближчим часом капітал може стати обмежувальним чинником для здійснення кредитування, стабільного функціонування та розвитку банків.
   
   Національний банк стурбований і тим, що керівництво багатьох банків недостатньо вживає заходів для підтримання ліквідності і платоспроможності на достатньому рівні, про що свідчить:
   
   - значне зниження обсягу високоліквідних коштів (за 4 місяці п. р. - на 8,8 %, а їх частка в загальних активах скоротилася з 11,5 до 9,9 % (орієнтовне значення - 13 - 15 %)). Незначний обсяг високоліквідних коштів робить їх вразливими до ризику ліквідності і може створити загрозу щодо своєчасного виконання банками своїх зобов'язань перед вкладниками і кредиторами;
   
   - зниження нормативів ліквідності та зростання кількості їх порушень. З початку року норматив миттєвої ліквідності (Н4) в цілому по банківській системі знизився на 8,2 в. п., норматив поточної ліквідності (Н5)- на 7,6 в. п.; норматив короткострокової ліквідності (Н6) - на 7 %. Недопустимим є порушення окремими банками нормативів ліквідності;
   
   - погіршення коефіцієнта покриття (співвідношення депозитів клієнтів до наданих кредитів), що свідчить про підвищення розбалансованості кредитів, наданих клієнтам, і джерел їх фондування та, у зв'язку з цим, зростання ризиків. За станом на 01.05.2014 р. депозити клієнтів, як найбільш стабільне джерело ресурсної бази банків, на 47,1 % (на 01.01.2014 р. - 52,6 %) забезпечували покриття наданих ними кредитів (орієнтовне значення - 70 - 80 %);
   
   - зростання розбалансованості активів і пасивів за строками, високі концентрації за активними і пасивними операціями. Це свідчить про незабезпечення ефективного управління активами і пасивами, використання коротких ресурсів для надання довгострокових кредитів, що спричинило значні розриви між активами і пасивами за строками погашення та призвело до дефіциту ліквідності.
   
   Через відсутність ефективних систем управління ризиком ліквідності та надійних планів з підтримання ліквідності на випадок непередбачених обставин окремі банки не змогли забезпечити підтримання ліквідності на достатньому рівні, збалансувати грошові потоки в банку і розглядають Національний банк не як "кредитора останньої інстанції", а як джерело ресурсного забезпечення. Такий підхід тільки поглиблює фінансову нестабільність в банківській системі та економіці, оскільки банки замість спрямування коштів на кредитування економіки і сприяння економічному зростанню в Україні, витрачають свої ресурси на повернення Національному банку кредитів рефінансування, і тим самим не забезпечують ефективне виконання своєї основної функції - посередницької, залучення коштів і вкладання їх в економіку.
   
   Негативно впливає на рівень ліквідності банків значне відволікання коштів в недоходні/низькодоходні активи, зокрема розміщення значних обсягів коштів на рахунках НОСТРО в банках-нерезидентах, що призводить до штучного покращення ситуації з ліквідністю, оскільки фактично в усіх випадках кошти на рахунках не використовувалися для здійснення розрахунків.
   
   Національний банк також звертає увагу банків на те, що вони недостатньо вживають заходів для покращення якості активів, про що свідчить значний обсяг проблемних кредитів. В умовах зниження рівня капіталізації та зростання ризику ліквідності банки мають високий кредитний ризик, який має тенденцію до зростання. Так, за 4 місяці 2014 р. негативно класифіковані кредити банків зросли на 22 % (при зростанні кредитного портфеля на 12,0 %), а їх частка збільшилася з 12,9 до 14,0 %. Однією з причин поганої якості активів та зростання кредитного ризику є ліберальні підходи банків до оцінки платоспроможності позичальників при наданні кредитів та формуванні резервів на покриття ризиків, а також незабезпечення ефективної роботи з проблемними активами.
   
   Зазначаємо, що у разі невжиття банками ефективних заходів щодо зниження кредитних ризиків, Національний банк України змушений буде відповідно до вимог Постанови N 346 заборонити банкам, в яких обсяг негативно класифікованих активів перевищує 10 відсотків суми класифікованих активів, надавати бланкові кредити та/або здійснювати активні операції з інсайдерами / пов'язаними особами та/або залучати вклади фізичних осіб.
   
   В умовах зниження обсягів кредитування, зменшення депозитної бази кредитна політика банків має бути спрямована на надання якісних кредитів підприємствам і населенню, що передбачає гарантованість і своєчасність їх повернення і виключає необґрунтовано швидкі процедури розгляду заявок та надання ризикових кредитів під високі процентні ставки. Звертаємо увагу, що здійснення кредитування під високі процентні ставки ускладнює ведення ефективного бізнесу, а також свідчить про високий кредитний ризик, який банки мають враховувати при класифікації кредитів та формуванні резервів, а також передбачати додатковий капітал для покриття ризиків за такими кредитними операціями.
   
   У зв'язку з цим звертаємо увагу банків на необхідність неухильного дотримання вимог Постанови N 23 при класифікації активних операцій, зокрема об'єктивного визначення категорії якості за реструктуризованими кредитами, правильного врахування вартості прийнятного забезпечення, визначення єдиної категорії якості за всіма кредитами, наданими одному позичальнику (найнижчої), тощо.
   
   Водночас вважаємо недопустимою практику, коли в умовах макроекономічної і фінансової нестабільності, банки значну суму наданих кредитів класифікують за I категорією якості (по банківській системі - 36,1 % від класифікованих кредитних операцій). У зв'язку з цим викликає сумнів об'єктивність класифікації кредитів за категоріями якості та формування адекватного розміру резервів. Це підтверджують і результатами інспекційних перевірок, за результатами яких класифікація кредитів за I категорією якості, як правило, знижується.
   
   Особливе занепокоєння в Національного банку викликає нездатність багатьох банків забезпечити прибуткову діяльність (за результатами 4 місяців п. р. діяльність 39 банків була збитковою), ефективно управляти адміністративними, процентними, іншими операційними витратами та підтримувати показники рентабельності діяльності на достатньому рівні. Зокрема, звертаємо увагу на діяльність банків, які мають низьке або від'ємне значення чистої процентної маржі та чистого спреду, валового чистого доходу, який в багатьох банків є недостатнім для покриття адміністративних витрат банків і забезпечення стабільного функціонування та розвитку банків. Не можна вважати ефективною діяльність банків, які в умовах низького або від'ємного значення чистої процентної маржі та чистого спреду забезпечують прибуткову діяльність за рахунок спекулятивних операцій.
   
   Вважаємо, що банківська модель ведення бізнесу в нинішніх умовах має базуватися на підвищенні рентабельності, зменшенні витрат, вдосконаленні управління ризиками та покращенні роботи всіх внутрішніх підрозділів банків. У зв'язку з цим банки мають провести аналіз ефективності роботи фронт-офісів, мідл-офісів, інфраструктури і мережі продаж та використати результати аналізу для оптимізації витрат банків і підвищення рентабельності діяльності.
   
   З метою підвищення прибутковості діяльності банки мають більше уваги приділяти збільшенню комісійних доходів. Незважаючи на те, що комісійні доходи банків постійно зростають, їх частка в загальних доходах залишається низькою 12,5 % (в розвинутих країнах - 25 - 30 %). При цьому звертаємо увагу на непрозорість діяльності тих банків, які використовують комісійні доходи як доповнення до процентних доходів і при невисокій номінальній ставці реальна ставка за кредитами є значно вищою. Така кредитна політика банків призводить до зростання репутаційного ризику, негативно впливає на імідж банків і може свідчити про недобросовісну конкуренцію. Зазначаємо, що відповідно до статті 53 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.
   
   До того ж за існуючого стану в економіці та низької платоспроможності багатьох позичальників встановлення високих реальних ставок за кредитами робить ці кредити недоступними для суб'єктів господарювання і обмежує позитивний вплив банківської системи на розвиток економіки. Також кредитування під високі ставки призводить до зростання ризику неповернення кредитів та сплати відсотків.
   
   Крім того, Національний банк звертає увагу банків на ризики, які пов'язані зі здійсненням фінансових операцій з особами та фінансовими установами, що є об'єктами санкцій/обмежувальних заходів, спрямованих проти певних осіб та організацій у зв'язку із ситуацією в Україні, з боку Уряду Сполучених Штатів Америки та Ради Європейського Союзу, та рекомендує банкам вжити належних заходів з метою управління такими ризиками.
   
   Ураховуючи викладене та з метою забезпечення дотримання банківського законодавства, ефективного функціонування та стабільного розвитку банків, недопущення втрати ліквідності та платоспроможності, керівництву банків необхідно вжити заходів щодо:
   
   - підвищення рівня капіталізації та достатності капіталу банків. В умовах різкого зниження нормативів капіталу актуальним завданням для банків є збільшення обсягів та покращення якості капіталу, а також обмеження ризикової діяльності;
   
   - підтримання ліквідності на достатньому рівні та забезпечення дотримання нормативів ліквідності шляхом підтримання на необхідному рівні обсягу високоліквідних активів, зниження розбалансування активів і пасивів за строками, покращення управління ризиком ліквідності та грошовими потоками;
   
   - підвищення довіри до банків з метою недопущення відпливу коштів з банків та зміцнення своєї ресурсної бази;
   
   - поліпшення якості активів та зниження кредитного ризику. З метою недопущення зростання ризиків банки мають більш суворо підходити до видачі кредитів та об'єктивно здійснювати класифікацію кредитних операцій, проводити безпечну кредитну політику;
   
   - підвищення ефективності діяльності банків. Банки мають провести аналіз стратегії розвитку банків, коригування основних цілей і пошук шляхів підвищення доходів та скорочення витрат, обмеження невиправдано високих витрат за залученими коштами, зниження ризиків та покращення управління активами і пасивами, забезпечення високих стандартів якості послуг;
   
   - удосконалення систем управління ризиками, включаючи здійснення ефективного моніторингу з боку спостережної (наглядової) ради та правління, з метою вчасного виявлення, оцінки, моніторингу та контролю усіх суттєвих ризиків, а також оцінки адекватності капіталу та ліквідності з урахуванням профілю ризиків, ринкових та макроекономічних умов.
   
   Національний банк України звертає увагу банків, що вжиття зазначених заходів сприятиме стабілізації фінансового стану банків, підвищенню ліквідності і платоспроможності, а також посиленню позитивного впливу діяльності банків на розвиток економіки.
   
   
   Перший заступник
   Голови Національного банку України
   

В. Л. Кротюк