Отключить рекламу
Подпишитесь на рассылку

Подпишитесь

и получайте свежие новости и специальные предложения
  • Разъяснения по вопросам осуществления финансового мониторинга

Разъяснения по вопросам осуществления финансового мониторинга



   
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
   
   ЛИСТ
   
   від 01.03.2016 р. № 25-0008/18557
   
   Роз'яснення з питань здійснення фінансового моніторингу


   (також дивиться лист НБУ від 15.03.2016 р. № 25-0008/22161)

   
   
Департамент фінансового моніторингу
   Асоціації "Незалежна асоціація банків України"
   Асоціації українських банків
   Асоціації "Український кредитно-банківський союз"
   Банкам України
   

   
   
   У зв'язку із численними запитами банків щодо практичного застосування Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон) та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 N 417 (далі - Положення N 417), керуючись пунктом 2 частини другої статті 14 Закону, Національний банк України надає роз'яснення з наступних питань.
   
   I. Щодо обов'язкового фінансового моніторингу фінансових операцій за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 15 Закону
   
   Відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вони здійснюються, дорівнює чи перевищує 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150000 гривень.
   
   Пунктом 47 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова операція - це будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або про які стало відомо суб'єкту державного фінансового моніторингу в рамках виконання Закону.
   
   Пунктом 21 частини першої статті 1 Закону передбачено, що клієнтом є будь-яка особа, яка звертається за наданням послуг до суб'єкта первинного фінансового моніторингу; користується послугами суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
   
   У пункті 5 розділу I Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні1 (далі - Інструкція N 45) зазначено, що інкасація коштів - це збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей2 клієнтів до каси банківської установи та у зворотному напрямку.
   
   ____________
   1 затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 N 45.
   
   2 згідно з пунктом 5 розділу I Інструкції N 45 валютні цінності (кошти) - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин. До валютних цінностей належать, зокрема, валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот і монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу.
   
   До послуг з інкасації належить збирання валютних цінностей у клієнтів банку, у тому числі з програмно-технічних комплексів самообслуговування, і доставка їх до кас банків або клієнтів банків та у зворотному напрямку.
   
   Отже, особа, яка не має рахунків в банку, але уклала з ним договір на інкасацію коштів, є клієнтом цього банку та відповідно його фінансові операції мають підпадати під фінансовий моніторинг у випадках, передбачених Законом, а банк, який здійснив доставку готівкових коштів клієнта до каси своєї установи в сумі, що визначена частиною першою статті 15 Закону, для подальшої доставки цих коштів до клієнта шляхом перерахування на його поточний рахунок в іншому банку відповідно до укладеного між ними договору, повинен забезпечити виявлення, реєстрацію та повідомлення інформації про цю фінансову операцію Державній службі фінансового моніторингу України (далі - Держфімоніторинг).
   
   Банк, який зараховує ці кошти на рахунок клієнта, що надійшли з іншого банку-відправника, не здійснює обов'язкового фінансового моніторингу цієї операції за ознакою, передбаченою пунктом 4 частини першої статті 15 Закону.
   
   Такий висновок міститься також у роз'ясненнях Держфінмоніторингу щодо особливостей використання деяких кодів ознак фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу від 23.04.2015, розміщених на його офіційному веб-сайті, згідно з якими повідомлення про фінансову операцію (за кодами ознак 1033, 1034) надає тільки той суб'єкт первинного фінансового моніторингу, за допомогою якого клієнтом здійснювалася операція з внесення готівкових коштів, ініціювання переказу.
   
   Стосовно валютно-обмінних операцій зазначаємо, що згідно з пунктом 4 розділу I Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні3 валютно-обмінні операції є касовими операціями.
   
   ____________
   3 затвердженої постановою Правління від 01.06.2011 N 174.
   
   Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України врегульований Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України4 (далі - Інструкція N 502).
   
   ____________
   4 затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502.
   
   Так, відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції N 502 до валютно-обмінних операцій належать такі операції: купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.
   
   Ураховуючи, що валютно-обмінні операції здійснюються шляхом внесення до каси банку готівкових коштів у національній/іноземній валюті з подальшим отриманням готівкових коштів в іноземній/національній валюті, що підтверджується відповідними касовими документами5, такі фінансові операції підлягатимуть обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону.
   
   ____________
   5 згідно з пунктом 4 розділу I Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 N 174, касовий документ - це документ, який оформляється для здійснення касової операції.
   
   Під час надання інформації Держфінмоніторингу щодо валютно-обмінних операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, рекомендуємо зазначати код ознаки 1035 "Фінансові операції з отримання коштів готівкою" відповідно до Рекомендованого довідника кодів ознак фінансових операцій, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, розміщеного на сторінці офіційного веб-сайту Держфінмоніторингу.
   
   Відповідно до підпункту 8 пункту 84 розділу VI Положення N 417 до реєстру фінансових операцій уносяться, зокрема дані про суму фінансової операції у валюті її проведення (у валюті проведення за рахунком клієнта) та її еквівалент у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день проведення фінансової операції.
   
   З урахуванням зазначеного, вважаємо, що під час внесення до реєстру фінансових операцій інформації про валютно-обмінну операцію слід зазначити суму в тій валюті, яку клієнт отримав у результаті обміну (якщо ця сума в іноземній валюті, зазначається її еквівалент у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком на день проведення фінансової операції), із зазначенням суми в іншій валюті, яку він вніс до каси банку, в полі "Коментарі" відповідного файла-повідомлення.
   
   II. Щодо управління ризиками, ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів
   
   Стосовно здійснення ідентифікації клієнтів - юридичних осіб, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості (далі - переказ).
   
   Відповідно до пункту 2 частини другої статті 6 Закону банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов'язаний здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнтів (представників клієнтів), вивчення клієнтів та уточнення інформації про клієнтів у випадках, встановлених статтею 9 Закону та статтею 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки), зокрема клієнтів, які проводять перекази.
   
   Ураховуючи вищезазначене, на думку Національного банку України, банк з метою забезпечення виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, має здійснити ідентифікацію клієнта - юридичної особи на підставі оригіналів установчих документів цієї юридичної особи або нотаріально засвідчених їх копій шляхом встановлення ідентифікаційних даних, зазначених у підпункті "б" пункту 1 частини чотирнадцятої статті 9 Закону.
   
   Стосовно відомостей про виконавчий орган та структуру власності клієнта.
   
   Згідно з частиною сьомою статті 9 Закону відомості про виконавчий орган, а також інша інформація, необхідна для вивчення клієнта, встановлюються банком на підставі офіційних документів та/або інформації, одержаної від клієнта (представника клієнта) та засвідченої ним, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).
   
   Зважаючи на положення законодавства України, зокрема норми статей 87, 99 Цивільного кодексу України, статті 57 Господарського кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", згідно із якими в установчих документах клієнтів містяться назви їх виконавчих органів, банк у пункті 2 частини другої анкети клієнта - юридичної особи - резидента, зразок якої міститься у Додатку 2 до Положення N 417, має зазначити назву виконавчого органу клієнта.
   
   У анкетах клієнтів, зразки яких містяться у Додатках до Положення N 417, банк має зазначати відомості про структуру власності клієнта (пряме володіння) із зазначенням частки, враховуючи таке.
   
   Пункт 191 частини першої статті 1 Закону передбачає, що пряме або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами часткою у розмірі 10 і більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі є істотною участю.
   
   Так, зокрема, згідно з пунктом 2 розділу I Порядку погодження набуття особою істотної участі у професійному учаснику фондового ринку або збільшення її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 і 75 % статутного капіталу такого учасника чи права голосу придбаних акцій (часток) в його органах управління6 пряме володіння участю - це володіння самостійне або спільне (декількох осіб) 10 і більше відсотками статутного капіталу професійного учасника фондового ринку на праві власності.
   
   ____________
   6 Затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13.03.2012 N 394.
   
   Крім того, у пункті 1.2 розділу I Порядку погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі7 зазначено, що пряме володіння участю - це володіння самостійно або спільно 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу фінансової установи на праві власності.
   
   ____________
   7 Затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.12.2012 N 2531.
   
   Отже, у полі "відомості про структуру власності (пряме володіння) із зазначенням частки" відповідної анкети мають зазначатися відомості про осіб, які є власниками 10 і більше відсотками статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, а саме: найменування юридичної особи/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи та розмір частки.
   
   Стосовно встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику.
   
   Відповідно до частини першої статті 11 Закону банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (далі - легалізація кримінальних доходів/фінансування тероризму) з урахуванням результатів ідентифікації, верифікації та вивчення клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.
   
   Оцінювання ризиків клієнтів8 , як встановлено частиною другою статті 11 Закону, банк здійснює за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
   
   ____________
   8 згідно з підпунктом 30 пункту 2 розділу I Положення N 417 ризик клієнта - це наявна або потенційна небезпека (загроза, уразливі місця) у результаті виникнення ризику за типом клієнта, ризику за видом товарів, послуг, які клієнт отримує від банку, та географічного ризику окремо або в сукупності.
   
   Згідно із пунктом 27 частини першої статті 1 Закону неприйнятно високий ризик клієнта - максимально високий рівень ризику, який не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, отриманий за результатами оцінки ризику клієнта.
   
   Ураховуючи вищезазначене, рекомендуємо визначати неприйнятно високий ризик клієнта за результатами аналізу окремого або сукупності ризику за типом клієнта, ризику за видом товарів, послуг, які клієнт отримує від банку, та географічного розташування держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів.
   
   При цьому слід урахувати, що банк стосовно клієнтів неприйнятно високого ризику з метою зменшення виявлених ризиків (у тому числі встановлених за результатами переоцінки під час обслуговування клієнтів) вживає заходи, передбачені пунктом 60 розділу V Положення N 417.
   
   Водночас відповідно до частини першої статті 10 Закону, частини шостої статті 64 Закону про банки банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися, зокрема від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
   
   У зв'язку із викладеним, з метою попередження, обмеження та/або зниження до прийнятного рівня ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику до або під час встановлення ділових відносин, укладання договорів, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму, рекомендуємо банку використовувати право, передбачене у частині першій статті 10 Закону, частині шостій статті 64 Закону про банки, щодо відмови від встановлення ділових відносин або проведення фінансових операцій.
   
   Стосовно ідентифікації клієнтів - державних, казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 % (далі - державні підприємства) та вжиття банками додаткових заходів щодо національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях (далі - публічні діячі або публічні особи), їх близьких осіб або пов'язаних з ними осіб.
   
   Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону до національних публічних діячів належать фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, зокрема: керівники адміністративних, управлінських чи наглядових органів державних та казенних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків.
   
   Пункт 2 частини п'ятої статті 6 Закону визначає, що пов'язаними з публічними діячами є особи, з якими члени сім'ї національних, іноземних публічних діячів та діячів, що виконують політичні функції в міжнародних організаціях мають ділові або особисті зв'язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім'ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв'язки.
   
   На офіційному веб-сайті Держфінмоніторингу в розділі "Організація фінансового моніторингу" розміщені Методичні рекомендації щодо виявлення публічних діячів та забезпечення проведення фінансового моніторингу їх фінансових операцій (далі - рекомендації), які розроблені для використання суб'єктами первинного фінансового моніторингу за підтримки Міжнародного валютного фонду. Пункт 1.4 розділу I цих рекомендацій містить підходи щодо визначення пов'язаних з публічними діячами осіб, а також розкриває зміст термінів "ділові" та "особисті" зв'язки.
   
   Згідно із статтями 63 та 73 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) державне підприємство діє на основі державної власності та є унітарним підприємством, що створюється одним засновником. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
   
   Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
   
   Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГКУ та іншими законодавчими актами.
   
   Ураховуючи, що пов'язаними особами з національними публічними діячами є особи, з якими члени сім'ї національних публічних діячів мають ділові або особисті зв'язки, а також юридичні особи, кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) яких є такі діячі чи їх члени сім'ї або особи, з якими такі діячі мають ділові або особисті зв'язки, вважаємо, що державні підприємства є пов'язаними особами з національними публічними діячами.
   
   Отже, на думку Національного банку України, під час здійснення ідентифікації та верифікації державних підприємств банки мають встановити відомості, зазначені у пункті 3 частини дев'ятої статті 9 Закону.
   
   Пунктом 2 частини п'ятої статті 6 Закону встановлений перелік додаткових заходів, які банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати до клієнтів високого ризику, зокрема, до чи під час встановлення ділових відносин вживати заходів для з'ясування джерел походження коштів публічного діяча, близьких або пов'язаних з ним осіб на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджують джерела походження їх активів, прав на такі активи тощо.
   
   Отже у випадках, якщо кінцевим бенефіціарним власником клієнта банку - юридичної особи є публічний діяч, близька або пов'язана з ним особа, на думку Національного банку України, банк має з'ясувати джерела походження коштів та активів, прав на такі активи цієї фізичної особи - кінцевого бенефіціарного власника.
   
   Крім того, у разі, якщо керівником юридичної особи або особою, яка діє від імені клієнта банку - юридичної особи (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 розділу V Положення N 417)9, є близька або пов'язана з публічним діячем особа, така юридична особа, на думку Національного банку України, вважатиметься пов'язаною особою з цим публічним діячем. Тому банк згідно з вимогами Закону повинен з'ясувати джерела походження коштів та активів, прав на такі активи такого клієнта - юридичної особи.
   
   ____________
   9 Ці рекомендації не можуть бути застосовані у разі наявності у банку підозр.
   
   Разом з цим, якщо клієнт відмовив банку у наданні інформації, необхідної для з'ясування джерел походження коштів та активів, прав на такі активи публічного діяча, близької або пов'язаної з ним особи, рекомендуємо банку проаналізувати причини такої відмови та з урахуванням вимог статей 10 і 11 Закону прийняти рішення щодо доцільності встановлення/продовження ділових відносин з таким клієнтом.
   
   Стосовно отримання дозволу керівника банку на встановлення ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов'язаними особами відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини п'ятої статті 6 Закону та пункту 48 розділу V Положення N 417 повідомляємо, що Закон не містить вимоги щодо отримання дозволу керівника банку на кожне укладання договору, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму з публічними особами, особами близькими або пов'язаними з публічними особами.
   
   Разом з цим згідно з пунктом 49 розділу V Положення N 417, якщо під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта та/або в процесі обслуговування клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) банком виявлено факт належності клієнта або особи, яка діє від його імені, до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами, то відповідальний працівник банку або працівник банку, уповноважений відповідальним працівником банку, зобов'язаний у день виявлення такого факту проінформувати про це керівника банку/керівника філії іноземного банку для отримання дозволу на продовження існуючих ділових (договірних) відносин.
   
   Тому вважаємо, що з метою виконання зазначених вимог законодавства України отримання дозволу керівника банку на встановлення/продовження ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов'язаними особами є необхідним у випадках:
   
   першого встановлення ділових відносин (укладання договору, відкриття рахунку, проведення разових фінансових операцій на значну суму);
   
   виявлення факту належності клієнта, з яким вже встановлені ділові відносини, до публічної особи, до особи близької або пов'язаною з публічною особою.
   
   Крім того, рекомендуємо щодо вищезазначених клієнтів за результатами проведення обов'язкового/додаткового уточнення інформації щодо ідентифікації клієнта (представника клієнта) та вивчення клієнта у випадках, передбачених законодавством, також отримувати дозвіл керівника банку на продовження існуючих ділових/договірних відносин.
   
   При цьому дозвіл на встановлення ділових відносин з публічними особами, їх близькими або пов'язаними особами, на думку Національного банку України, може бути наданий особою, яка є керівником банку відповідно до статті 42 Закону про банки.
   
   III. Щодо виявлення, реєстрації та повідомлення про фінансові операції
   
   Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 6 Закону банк зобов'язаний забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, в процесі, в день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення, зокрема з використанням засобів автоматизації, враховуючи, що моментом виявлення є отримання банком повної інформації, яка дає змогу виявити ознаки таких операцій.
   
   Пунктами 5 та 6 частини другої статті 6 Закону встановлені строки реєстрації та подання інформації спеціально уповноваженому органу про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу.
   
   Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 90 розділу VII Положення N 417 відповідальний працівник банку забезпечує в строки, визначені Законом, надання Держфінмоніторингу інформації, що зазначена у цьому пункті.
   
   IV. Щодо відповідності кваліфікаційним вимогам кандидатів на посади відповідальних працівників відокремленого підрозділу банку
   
   Особа, яка призначається на посаду відповідального працівника відокремленого підрозділу банку повинна мати бездоганну ділову репутацію та відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним підпунктами 2 - 4 пункту 125 розділу IX Положення N 417.
   
   При цьому відповідно до пункту 10 розділу I Положення N 417 банк під час прийняття рішення щодо призначення відповідального працівника відокремленого підрозділу банку зобов'язаний забезпечити уникнення ризику виникнення конфлікту інтересів під час виконання такою особою несумісних обов'язків, що не дасть змоги їй належним чином виконувати обов'язки відповідального працівника, тобто очолювати структурний підрозділ банку, який безпосередньо надає банківські та інші фінансові послуги клієнтам.
   
   Порядок призначення та звільнення відповідального працівника відокремленого підрозділу банку, у випадку ведення реєстру фінансових операцій та повідомлення Держфінмоніторингу про фінансові операції відокремленим підрозділом банку, встановлений положеннями пункту 124 розділу IX Положення N 417, згідно із яким відповідальний працівник відокремленого підрозділу банку призначається на посаду та звільняється з неї в порядку, визначеному установчими документами банку, за погодженням з відповідальним працівником банку - юридичної особи.
   
   
   
   Директор Департаменту
   фінансового моніторингу
І. В. Береза

   
   
   

Теги
Отключить рекламу
ОЗНАКОМИТЬСЯ С ИЗДАНИЕМ
Контекстная реклама
Настройки
Оформление
Светлая тема
(стандартный)
Серая тема
Темная тема
Параметры экрана
Фиксированная ширина
(стандартный)
Во весь экран
Управление уведомлениями
Включить уведомления
Отключить уведомления