Зміни у спрощеній системі оподаткування: нові виклики для платників єдиного податку

На горизонті українського податкового ландшафту – чергові зміни. Здавалося б, юридична спільнота вже звикла до постійних поправок, але закон №4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану”, що набрав чинності 1 грудня 2024 року, відкрив нову сторінку у регулюванні спрощеної системи оподаткування. Цей документ вводить низку нововведень, які суттєво вплинуть на юридичних осіб – платників єдиного податку, особливо тих, хто звик працювати «на межі» податкових правил.

Мінімальне податкове зобов’язання: нова реальність

Почнімо з того, що Закон закріпив поняття мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) у розрахунках платників єдиного податку. 

Вказаним мною Законом передбачені зміни в оподаткуванні платників єдиного податку (юридичні особи), а саме: у підпункті 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) доповнено підпунктом 81 такого змісту:«81) у разі наявності податкового боргу з єдиного податку у платника єдиного податку, який самостійно визначив позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за останній податковий (звітний) рік, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів». 

Це означає, що якщо платник єдиного податку, який самостійно визначив суму мінімального податкового зобов’язання до сплати та має будь-яку суму податкового боргу протягом двох послідовних кварталів, втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування. Інакше кажучи, навіть мінімальні недоліки у виконанні податкових зобов’язань можуть коштувати підприємству значних ускладнень.

Механізм виглядає доволі категорично, але він має і свої виправдання. Ризик формального «ухилення» від сплати податків тепер мінімізується. Однак чи не стане це тягарем для добросовісних платників? Практика інших країн демонструє різні моделі підходів до податкової дисципліни.

Закордонний досвід

США

В американській системі спрощеного оподаткування (Small Business Administration) також є вимога щодо відсутності податкових боргів. Але основний акцент робиться на індивідуальних планах реструктуризації боргів. Наприклад, підприємець, який має труднощі з виконанням податкових зобов’язань, може домовитися про відстрочку чи розтермінування платежів без втрати свого статусу.

Німеччина

У Німеччині малі підприємства мають право на спеціальний податковий режим (Kleinunternehmerregelung), який також передбачає жорсткі правила. Проте штрафні санкції накладаються лише у випадку систематичного порушення. До цього моменту підприємцю надається кілька шансів виправити помилки.

Українська модель виглядає більш жорсткою, оскільки порушення за два квартали поспіль автоматично закриває доступ до пільгового режиму. Водночас це може стимулювати бізнес до більшої фінансової дисципліни.

Розрахунок мінімального податкового зобов’язання: практичні нюанси

Законом визначено, що з 2025 року коефіцієнт «К» для розрахунку МПЗ дорівнює 0,057. Простіше кажучи, на кожен гектар землі платник має сплатити не менше 700 гривень, якщо це звичайна ділянка, і 1400 гривень – для земель із часткою ріллі понад 50%. Варто наголосити, що такі зобов’язання не стосуються земель на територіях бойових дій чи тимчасово окупованих.

Підприємці, які раніше нехтували обчисленням МПЗ, тепер змушені будуть ретельно вивчати кожен гекар у своїй власності. Особливо це важливо для аграрного сектору, де обсяги земельних активів суттєво впливають на підсумкову суму податків.

Військовий збір для третьої групи

Ще одним викликом для платників єдиного податку стало введення військового збору для третьої групи. З 1 січня 2025 року всі юридичні особи, що працюють за цією системою, зобов’язані сплачувати 1% від доходу як військовий збір.

Що це означає на практиці? По-перше, підприємства тепер повинні будуть включати цей платіж у свої декларації. По-друге, для багатьох платників це стане новим фінансовим тягарем, адже доходи, з яких утримується збір, у спрощеній системі нерідко вже обтяжені іншими витратами.

Виклики для бізнесу: реальні кейси

Працюючи з “юрклієнтами”, зустрічаю ситуації, коли зміни в законодавстві стають причиною для суттєвих трансформацій у бізнес-моделі. Наприклад, аграрна компанія, яка орендує понад 100 гектарів землі, раніше не зосереджувалася на точному розрахунку податкових платежів. Тепер це питання стане першочерговим, адже навіть незначний прорахунок може призвести до втрати статусу платника єдиного податку.

Однак є й ті, хто бачить у цих змінах нові можливості. Деякі компанії переглядають свої земельні активи, оптимізують витрати й навіть проводять внутрішній аудит щодо можливостей переведення певних ділянок на інші форми використання. Це приклад того, як негатив можна перетворити на стимул для зростання.

Перспективи та поради

Закон №4015-ІХ – це своєрідний тест на зрілість для українського бізнесу. Чи зможуть підприємці адаптуватися до нових вимог? Чи буде податкова служба дотримуватися балансу між контролем і підтримкою? Відповіді на ці питання ми побачимо у найближчі роки.

Як адвокат, я б вже раджу підприємцям:

1. Регулярно проводити фінансовий аудит. Виявлення потенційних податкових боргів – це перший крок до їх уникнення.
2. Аналізувати ефективність земельних активів. Особливо важливо для аграрних компаній.
3. Залучати податкових консультантів. Розрахунок МПЗ і дотримання нових правил може вимагати професійного підходу.
4. Своєчасно сплачувати податки. Навіть невеликі прострочки можуть стати фатальними для статусу платника єдиного податку.

Нові зміни – це, безумовно, виклик для бізнесу. Проте це також можливість зробити крок уперед у формуванні прозорого і відповідального підприємництва в Україні. Чим швидше платники податків адаптуються до цих реалій, тим міцнішою буде основа для їхнього подальшого розвитку.