Особливості обліку лізингових операцій в орендодавця й орендаря

Фінансовий лізинг − поширене явище в господарській діяльності. І це зрозуміло, адже в разі відсутності необхідних обігових коштів за його допомогою можна отримати права на користування й володіння необхідним обладнанням чи іншим майном. Розглянемо порядок обліку лізингових операцій в орендодавця та орендаря.

В обліку обох сторін договору операції з фінансового лізингу відображають відповідно до вимог П(С)БО14 «Оренда». При цьому оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених у пункті 4 П(С)БО 14 умов:

• орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;
• орендар має можливість і намір придбати об’єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;
• строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об’єкта оренди;
• теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює справедливій вартості об’єкта оренди або перевищує її. Мінімальні орендні платежі включають платежі, що підлягають сплаті орендарем упродовж строку оренди, за вирахуванням суми податків і вартості послуг орендодавця, а також одну з двох вартостей: гарантовану ліквідаційну вартість об’єкта (це частина ліквідаційної вартості, яку оплатить орендар), у разі якщо орендар не планує купувати об’єкт після закінчення строку оренди, або суму, яку орендар має сплатити за об’єкт оренди після закінчення її строку згідно з договором купівлі-продажу;
• орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;
• орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;
• оренду може припинити орендар, який відшкодовує орендодавцеві його втрати від припинення оренди;
• доходи або втрати від змін справедливої вартості об’єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендареві.

Варто також пам’ятати, що земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці) не можуть бути предметом лізингу (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР).

Облік в орендодавця

Переданий у фінансову оренду об’єкт відображається в бухгалтерському обліку орендодавця як дебіторська заборгованість орендаря. При цьому залишкову вартість об’єкта оренди, що списується з балансу орендодавця в момент передачі у фінансовий лізинг, відображають у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротних активів). До складу доходів відносять дохід від реалізації необоротних активів і фінансовий дохід, що має отримати орендодавець (п.п. 10, 11 П(С)БО 14).

Фінансовий дохід розподіляють за звітними періодами протягом строку оренди із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок дебіторської заборгованості орендаря (тобто на залишок непогашеної вартості об’єкта фінлізингу) на початок звітного періоду.

Орендна ставка відсотка – ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок строку оренди.

Для розрахунку фінансового доходу можна застосовувати методи визначення кількості днів, якими користуються банки, обчислюючи процентний дохід (п. 1.18 розд. ІІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. № 255):

• метод «факт/факт» передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці та році;
• метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;
• метод «30/360» передбачає, що для розрахунку використовують умовну кількість днів у році – 360, у місяці – 30.

Об’єкт, призначений для передачі у фінансовий лізинг, обліковують на субрахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу».

Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду, лізингодавець відображає на субрахунку 181 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду».

Облік в орендаря

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 орендар відображає об’єкт оренди в обліку як актив і одночасно як зобов’язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою сумою мінімальних орендних платежів. Інакше кажучи, орендар ставить об’єкт фінлізингу на баланс та амортизує його. Саме в цьому й полягає основна відмінність обліку фінансової оренди від оперативної.

Амортизацію об’єкта фінансової оренди нараховують протягом періоду очікуваного використання активу (п. 7 П(С)БО 14).

Періодом очікуваного використання об’єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо угода передбачає перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів – строк оренди або строк корисного використання об’єкта фінансової оренди (якщо після закінчення строку оренди переходу права власності на об’єкт фінансової оренди не передбачено).

Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об’єкта оренди, за якою його було відображено в бухгалтерському обліку орендаря на початку строку оренди, є фінансовими витратами орендаря.

Витрати, понесені орендарем на поліпшення об’єкта фінансової оренди, відображають як капітальні інвестиції.

Розрахунки з фінансової оренди орендар відображає на субрахунку 531 «Зобов’язання з фінансової оренди».