Дарованому коневі... або Юридичні нюанси безоплатних передач

Найбільш підходящим у нашій ситуації буде договір дарування. Його ми якось уже «препарували» (див. статтю «Договір дарування: правовий аспект» // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 91, с. 4). Але все тече, все міняється. Тому пройтися ще раз основними моментами договору дарування буде вельми корисно.

Для того щоб визначитися, що це і «з чим його їдять», зазирнемо до ЦКУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

При цьому документ, згідно з яким обдаровуваний повинен вчинити дію майнового або немайнового характеру на користь дарувальника, не вважається договором дарування ( ч. 2 ст. 717 ЦКУ).

Суб’єкти, які можуть бути сторонами цієї угоди, наведені в ч. 1 ст. 720 ЦКУ. До їх числа входять як фізособи, так і юрособи.

Особливою ж формою договору дарування є пожертва. Якщо ви даруєте нерухомі та рухомі речі (зокрема, гроші та цінні папери) для досягнення обдаровуваним наперед застереженої мети — це і є пожертва.

Але, як-то кажуть, мухи окремо, а котлети окремо ☺. Тому поговоримо детальніше про різницю між даруванням та пожертвою.

Яка різниця між даруванням та пожертвою?

Так, дарування і пожертва схожі. Проте їх не варто плутати.

Відмінності однієї конструкції від іншої для зручності відобразимо в таблиці на с. 4.

Відмінності договору дарування від пожертви

У цілому відмінності між даруванням та пожертвою важливі для юридичного оформлення.

Але якщо говорити про податково-правовий бік питання, то обидва ці договори потрапляють під безоплатно надані товари (роботи, послуги). Такий висновок нам дозволяють зробити положенняп.п. 14.1.13 ПКУ.

Отже, ми, по суті, визначилися з предметом договору. Проте не кваптеся тріумфувати. Попереду в нас...

Обмеження на укладення договору дарування (пожертви)

По-перше, коли зберетеся укладати договір дарування зі своїм контрагентом, зазирніть у його статутні документи.

Річ у тім, що підприємницькі товариства можуть укладати договори дарування між собою, тільки якщо це право прямо передбачено статутними документами дарувальника.

Цікаво, що це правило не поширюється на пожертви.

Нагадаємо: ЦКУ під підприємницькими товариствами має на увазі ТОВ, ТДВ, АТ, повні товариства, командитні товариства і виробничі кооперативи ( ст. 84 ЦКУ).

По-друге, слід бути уважними і державним комерційним підприємствам. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГКУ такі суб’єкти не мають права безоплатно передавати майно, що належить їм, іншим юрособам або громадянам (крім випадків, передбачених законом).

Проте комерційним держпідприємствам ніхто не заважає дарунки отримувати.

По-третє,

батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей і підопічних

Отже якщо ви, наприклад, зібралися укладати договір, де дарувальником виступає фізособа — поцікавтеся, в чиїй власності перебуває дарунок.

Оскільки вже шлях до підписання договору відкритий, слід визначитися із зовнішньою оболонкою документа.

Форма договору

Нагадаємо: форма будь-якого договору (у тому числі дарування) може бути як письмовою (електронною), так і усною. Крім того, у деяких випадках необхідне нотаріальне посвідчення документа.

Письмова чи усна форма? Перш за все слід звернути увагу на ст. 208 ЦКУ.

Тут передбачено перелік правочинів, які необхідно укладати у письмовій формі.

Це:

1) правочини між юрособами;

2) правочини між фізособами та юрособами (виключаючи усні договори у випадках, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ);

3) правочини між фізособами на суму, що перевищує у 20 і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян (нмдг) (340 грн.) (виключаючи усні договори у випадках, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦКУ);

4) інші правочини, щодо яких законом установлено письмову форму.

А що в ч. 1 ст. 206 ЦКУ?

Усно можуть здійснюватися правочини, що повністю виконуються сторонами в момент їх укладення.

Виняток становлять угоди:

а) що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) держреєстрації;

б) для яких недотримання письмової форми призводить до недійсності правочину.

Зверніть увагу: ФОП тут не згадуються.

Проте не варто забувати, що до підприємців застосовуються норми, які регулюють діяльність юросіб. Звичайно, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті правовідносин.

Крім того, для дарування встановлюються свої особливості. Вони передбачені ст. 719 ЦКУ.Залежно від предмета договору висуваються такі вимоги до форми (для зручності сприйняття знову звернемося до таблиці).

Форма договору дарування

* Відповідно до п. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 під валютними цінностями розуміються також валюта України (гривня), платіжні документи та інші цінні папери (виражені як у гривні, так і в іноземній валюті або банківських металах).

Зверніть увагу: режим нерухомого майна може поширюватися законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають держреєстрації. Таке правило встановлює абз. 2 ч. 1 ст. 181 ЦКУ.

А от «особливу цінність» рухомих речей законодавчо не встановлено. Можемо припустити, що вона визначається сторонами. До таких дарунків можна віднести, наприклад, автомобіль.

Нотаріальне посвідчення. З участю нотаріуса в нашій історії ситуація така.

Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦКУ правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.

У випадку з даруванням за допомогою цієї норми доходимо того, що нотаріальному посвідченню підлягають:

а) договори, щодо яких таку вимогу прямо встановлено законом;

б) вимога про участь нотаріуса передбачена текстом самого договору.

Варіант «б» жодних запитань не викликає. Читаємо договір — знаходимо відповідь.

А от варіант «а» потребує більш пильної уваги.

Виходячи із ст. 719 ЦКУ обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори дарування валютних цінностей і нерухомості. Що ви вже могли помітити з таблиці вище.

Проте вгледівши валюту як дарунок, не кваптеся бігти до нотаріуса. Оцініть ситуацію тверезим поглядом.

Зверніть увагу на суму презенту.

Договір дарування валютних цінностей підлягає нотаріальному посвідченню, тільки якщо його сума перевищує 50-кратний розмір нмдг (850 грн.)

При цьому така вимога не поширюватиметься на договір благодійної пожертви валютних цінностей.

Чому? Справа ось у чому.

Крім ЦКУ, все, що стосується пожертви, регулюється ще й Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 05.07.2012 р. № 5073-VI (далі — Закон № 5073). А відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону договір про благодійну пожертву валютних цінностей не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Власне кажучи, застосування Закону № 5073цілком вписується в положення ЦКУ. Кодекс говорить нам про те, що норми для договору дарування пускаються в хід і для пожертви, якщо інше не передбачено законом.

Що ж до нерухомості, тут слід звернути увагу на такі нюанси.

По-перше, при нотаріальному посвідченні дарування, де як дарунок виступає нерухоме майно, виникає питання його оцінки. Воно було досить спірним. Суть проблеми в тому, що раніше Порядок проведення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок № 296)* установлював необхідність визначення оціночної вартості нерухомого та рухомого майна в порядку, встановленому постановою КМУ від 04.03.2013 р. № 231, у разі проведення нотаріальних дій за участю фізосіб. А згадувана нами постанова КМУ на договори дарування не поширювалася.

* Див. наказ Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5.

Тоді склалося помилкове враження про те, що нібито фізособи взагалі не мають права укладати договори дарування нерухомого майна. Хоча ми дотримувалися неправомірності цієї точки зору.**

** Див. детальніше в «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 91, с. 4.

Проте на сьогодні ситуація дещо інша.

Постанова № 231 утратила чинність, а Порядок № 296 тепер посилається на «нормативно-правові акти з оцінки майна».

По-друге, не забувайте, що право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації (ст. 182 ЦКУ, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2014 р. № 1952-IV).

При цьому зверніть увагу, що держреєстрацію прав слід відрізняти від держреєстрації правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦКУ державній реєстрації підлягають угоди тільки в тому випадку, якщо це прямо передбачено законом.

Такі правочини вважаються вчиненими з моменту їх держреєстрації.

Оскільки ані до договору дарування, ані до пожертви законодавство таких вимог не висуває, такі угоди цю процедуру не проходять.

Отже, з формою ми теж розібралися.

Звичайно, письмовий договір завдає більше клопоту та мороки. І природньо, що всі ми задаємося запитанням: чи можна обійтися без купи паперів?

Для того щоб зважити всі «за» і «проти», поговоримо про те, що буде, якщо вимогами закону знехтувати.

Наслідки недотримання форми договору

За загальним правилом недотримання письмової форми договору тягне визнання його недійсним тільки у випадку, прямо передбаченому законом. Таку позицію займає пленум ВСУ впостанові від 06.11.2009 р. № 9 (далі — постанова № 9) (п. 12).

Тобто в цілому недотримання письмової форми договору дарування недійсність не спричинить.

От тільки довести укладення правочину буде украй важко, адже залучати свідків для цього не можна (абз. 2 п. 12 постанови № 9).

А вже якщо говорити про майнові права та дарування із зобов’язанням передати дарунок у майбутньому — це пряма дорога до визнання правочину нікчемним. Такого висновку ми доходимо, оскільки правило прямо встановлено ч. 3 ст. 719 ЦКУ.

Нагадаємо:

визнання договору нікчемним у судовому порядку не потрібне

Крім того, такий документ не породжує прав та обов’язків для сторін.

Тут у суду можна вимагати тільки застосування так званої реституції. Тобто повернення дарунка його власнику з відшкодуванням збитків та моральної шкоди.

Крім того, в усній формі договір дарування рухомого майна, що має особливу цінність, не допускається, коли суд установлює, що обдаровуваний оволодів дарунком незаконно.

Тут можна застосувати норми про безпідставно придбане майно ( гл. 83 розд. ІІІ книги п’ятої ЦКУ).

Більше того, відсутність нотаріального посвідчення за загальним правилом може також спричинити нікчемність правочину ( ч. 1 ст. 220 ЦКУ).

Але ця вимога стосується тільки дарування нерухомості та валютних цінностей. Відповідні умови договору приплітати сюди не варто.

І, крім цього, договір без нотаріального посвідчення можна визнати дійсним у судовому порядку (ч. 2 ст. 220 ЦКУ).

Така можливість з’являється, якщо: (а) сторони домовилися про всі істотні умови договору (що підтверджується письмовими доказами); (б) відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін відхилилася від його нотаріального посвідчення.

Чи загрожує договору дарування визнання удаваним правочином?

Спершу нагадаємо: під удаваним правочином ст. 235 ЦКУ розуміє правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. У цьому випадку застосовуються норми, що регулюють приховані договірні відносини.

Як це пов’язано з договором дарування?

Річ у тім, що інколи дарування приховують під продажем чого-небудь, наприклад, за 1 грн. Теоретично визнати такий договір удаваним можна.

Проте в судовій практиці таких випадків не було. І це цілком виправдано.

Адже, наприклад, податківцям буде ой як непросто довести удаваність правочину. Потрібно обґрунтувати наявність наміру в сторін укласти саме договір дарування, а тут одним текстом угоди не відбудешся. Доведеться збирати потужну доказову базу, яка б підтверджувала, що куплею-продажем у цьому випадку і не пахне.

На цьому наша подорож юридичними лабіринтами безоплатної передачі закінчується. Але розслаблятися ще зарано.

Про облікові аспекти цього явища читайте далі в номері.

висновки

• Договір дарування та пожертви — це різні правові конструкції.
• На пожертву поширюються положення Закону № 5073.
• Пожертва валютних цінностей не підлягає нотаріальному посвідченню.
• Недотримання письмової форми договору дарування тягне за собою його недійсність тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Інші матеріали із "Податки та бухгалтерський облік", 2017, № 22:

«Таки да» подвійним податковим зобов’язанням, або ПДВ-облік при безоплатній передачі
Облік безоплатної передачі
Облік безоплатного отримання
Безоплатні товари від нерезидента
Безоплатні передачі/отримання у єдиноподатників
Безоплатне майно від засновника
Умовна «безоплатність»
Просто так! або Безоплатно передаємо товари (послуги) фізособі
Частка в подарунок
Безоплатний бухгалтерський «софт» і ключі ЕЦП: чи відображати в обліку?
Безоплатний семінар. Чи є дохід у слухача?

Продаємо товар з безоплатною доставкою

Податкові та бухгалтерські наслідки при даруванні товарів (послуг) у обох сторін правочину

 

Передплатити "Податки та бухгалтерський облік"