ВСУ: Здійснення взаємовідносин з фіктивними контрагентами позбавляє платника податків права на формування податкової вигоди, навіть, за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою документів

(ВСУ, справа № 21-2239а16 від 14.03.17)

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10.04.13 відмовив у задоволенні адміністративного позову, мотивувавши рішення тим, що ДПІ не довела, що зміст угод, укладених між позивачем та його контрагентами – двома контрагентами позивача, свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, створити штучні підстави для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.10.13 скасував це рішення та прийняв нове, яким задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправними спірні рішення ДПІ.

З цим рішенням погодився і ВАСУ, зазначивши в ухвалі від 02.11.15, що перевірка ТОВ була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, але за відсутності відповідного судового рішення у кримінальній справі у ДПІ не було правових підстав для прийняття спірних рішень.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України погодилась з позицією суду першої інстанції, залишивши його в силі, виходячи з того, що ТОВ здійснювало фінансово-господарські взаємовідносини з фіктивними контрагентами. Зокрема, в ході розслідування кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва за ч. 2 ст. 205 КК України, встановлено, що засновником та бухгалтером вказаних контрагентів позивача  є громадянин, який зареєстрував ці товариства у 2009 році за грошову винагороду, проте господарською діяльністю не займався, поточні та розрахункові рахунки на вказані підприємства не відкривав, печатки на вказані підприємства не отримував та звітність до органів податкової служби не надавав.

Ці обставини позбавляють первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів.