ВССУ: Встановлення банком у кредитному договорі плати за надання кредиту суперечить чинному законодавству, тому подібна умова договору може бути визнана недійсною

(ВССУ, справа № 756/5522/15-ц, 20.02.2017)

Автор: Олександр Боков

Фабула судового акту: Позивач, звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів та визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, зазначав, що Банком (відповідач) до кредитного договору було включено умови, які суперечать законам України, є несправедливими та всупереч принципу добросовісності спричиняють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, і порушують права позивача, як споживача фінансових послуг.

Крім того, позивач стверджував, що п. 3.4 договору про іпотечний кредит  передбачав плату за надання кредиту, що також заборонено Законом. Відповідно до цього положення договору банк встановлював одноразову плату з надання кредиту в розмірі 0,5 % від початкової суми кредиту, яку позичальник зобов’язувався сплатити одноразово протягом 5 днів з дня видачі кредиту але не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Рішенням районного суду у задоволені позову відмовлено, але апеляційний суд  це рішення в частині визнання незаконним вказаного пункту договору скасовав та ухвалив у цій  частині нове рішення, а саме, - визнав п. 3.4 Договору про іпотечний кредит недійсним.

ВССУ погодився з таким висновком, виходячи з того, що відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, ведення справи з надання кредиту, не є послугою банку, оскільки зумовлене вимогами закону до порядку організації бухгалтерського обліку та відповідного документообігу.

Інші положення спірного договору ВССУ не розцінив як такі, що порушують права споживачів.