Особливості сплати податків підприємствами, що перебувають в зоні проведення АТО

Нещодавно Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли під час ухвалення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 23.03.2017р. № 1989-VIII (далі— Закон №1989) були внесені деякі зміни до ПКУ, що стосуються оподаткування платників податків, які перебувають у зоні проведення АТО. Що потрібно знати таким підприємствам?

Загальні моменти

Закон № 1989 в новій редакції виклав п. 38 підр. 10 р. XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі − ПКУ). У ньому встановлено особливості оподаткування підприємств у зоні проведення антитерористичної операції (далі − АТО). Зокрема, тимчасово, на період проведення АТО, для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Оскільки надалі згадані умови (щодо часу та місця знаходження) повторюватимуться багато разів, ми будемо говорити про платників, які перебувають або мають майно на окупованій території.

Передбачені в ПКУ особливості справляння податків, як правило, застосовуються у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, у якому завершено проведення АТО. Нагадаємо, що датою початку АТО вважається дата набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014. Відповідно і датою закінчення АТО вважатиметься дата набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Зазначений порядок визначено у ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VII (далі — Закон про АТО). Поки такого указу немає, про закінчення АТО мова не йде.

Чинність п. 38 не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. № 1207-VII. Нагадаємо, що в цьому Законі йдеться про територію АР Крим та міста Севастополя.

Нюанси оподаткування

Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Плата за землі сільськогосподарського призначення, розташовані на лінії зіткнення, сплачується на загальних підставах.

Зазначимо, що нараховані та сплачені суми податку на нерухоме майно та плати за землю не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Звільнивши від оподаткування платників плати за землю, законотворці не забули і про платників єдиного податку IV групи. Земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території (території на лінії зіткнення), не є об’єктом оподаткування єдиним податком. Причому для платників, у яких місцем розташування усіх земельних ділянок є зазначені території, для переходу на спрощену систему оподаткування або підтвердження статусу платника єдиного податку в році, що настає після року, у якому завершено АТО, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва не надається.

Під час нарахування (виплати) фізичним особам — підприємцям з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території (незалежно від системи оподаткування) доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи із джерела виплати.

З метою оподаткування податком на додану вартість (далі − ПДВ) необоротні активи, придбані (збудовані, споруджені, створені) до 14.04.2014 р. і які станом на 01.01.2017 р. розташовані на тимчасово окупованій території або території населених пунктів на лінії зіткнення, не вважаються:

• такими, що призначаються для використання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків;
• невиробничими необоротними активами.

Платники податків з місцезнаходженням у зоні АТО, які здійснюють виробництво (імпорт) алкогольних напоїв або тютюнових виробів, не мають права замовляти марки акцизного податку для маркування алкогольних напоїв або тютюнових виробів, які виробляються на тимчасово окупованій території. Ввезення на іншу територію України тютюнових виробів або алкогольних напоїв, вироблених на тимчасово окупованій території, заборонено.

На період проведення АТО для платників податків, місцезнаходженням (місцем проживання) яких станом на 14.04.2014 р. була тимчасово окупована територія або територія населених пунктів на лінії зіткнення і які станом на 1 січня 2017 року не змінили своє місцезнаходження (місце проживання) із зазначених територій на іншу територію України, зупиняється нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені за несвоєчасне погашення визначених станом на 14.04.2014 р. грошових зобов’язань. На період, протягом якого не застосовуються заходи стягнення, зупиняється відлік строку давності, визначений ст. 102 ПКУ.

При цьому слід пам’ятати, що чинність цієї норми зупиняється з дати реєстрації зміни місця проживання фізичною особою — платником податків і переселення на іншу територію України на постійне місце проживання, зміни місця проживання фізичної особи — підприємця та зміни місцезнаходження юридичної особи. А ось для платників податків — самозайнятих фізичних осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, норми цього пункту застосовуються на весь строк їх військової служби.