Про оплату працівникам, які направлені у службове відрядження

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв’язок службового відрядження з основною діяльністю установи; далі — відрядження).

Керівник установи або його заступник направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням:

• пункту призначення,
• найменування підприємства (установи, організації) куди відряджається працівник,
• строку й мети відрядження.

Весь період перебування у відрядженні (у тому числі в дорозі) є робочим часом працівника, за який відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України має виплачуватись заробітна плата згідно з умовами трудового або колективного договору, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Тобто, у випадку направлення працівника у відрядження його денний заробіток, розрахований відповідно до умов трудового або колективного договору, необхідно порівняти з сумою середньоденного заробітку. У випадку, коли денний заробіток вище середньоденного заробітку, за час відрядження працівнику належить заплатити заробітну плату відповідно до умов трудового або колективного договору, а якщо вищим виявиться середньоденний заробіток, то слід виплатити середню заробітну плату.

До денного заробітку працівника включаються всі елементи заробітної плати, які згідно з умовами трудового або колективного договору працівник отримує у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо.

Середньоденний заробіток визначається з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі — Порядок № 100).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 у розрахунок середньої заробітної плати включаються:

• основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад;
• розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність);
• умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші);
• виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
• винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. 

Пунктом 4 Порядку № 100 передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, в т. ч. і за час відрядження, зокрема, виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Олена Коломійчук, головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів