Факт фіктивного підприємництва НЕ є САМОСТІЙНОЮ підставою для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат

Автор: Кірюшин Артем Андрійович,  (Київський ААС № 826/1588/13-а від 08.11.2017 р.), Юридичний інтернет-ресурс "Протокол"

Фабула судового акту: У даній справі податківцями винесено два повідомлення-рішення (ППР), якими нараховано грошове зобов'язання щодо сплати податку на прибуток.

Підставами для винесення таких рішень працівниками ДФС зазначено, що підприємством занижено суму податку на прибуток та, як наслідок, занижено суму податку на додану вартість. 

При цьому податківцями як підставу для висновку про заниження суми податку на прибуток було зроблено посилання на фіктивність контрагента, оскільки ДФС "встановлена" нікчемність вказаних договорів внаслідок порушення кримінальної справи відносно невстановлених осіб, за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, щодо створення підприємства-контрагента, відповідно до матеріалів якої засновником та директором вказаного підприємства є певна особа, яка в ході допиту показала, що зареєструвала ТОВ за грошову винагороду на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності та відношення до діяльності цього підприємства не має.

В свою чергу підприємство звернулось до адміністративного суду із адміністартивним позовом про скасування ППР мотивуючи його тим, що усі господарські операції з нібито "фіктивним" підприємством були реальними, такими, що спрямовані на настання реальних наслідків, що підтверджується укладеними договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Судом першої інстанції позовні вимоги підприємства задоволено та ППР скасовано.

Вказана справа переглядалась судами неодноразово.

При цьому Київським апеляційний адміністративним судом в своїй ухвалі про залишення апеляції ДФС без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, вказано на наступне.

З аналізу норм ст. 215 та 228 ЦПК України випливає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

При цьому витрати позивача на загальну суму за договорами з нібито "фіктивним" підприємством підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому  висновок Акту перевірки про порушення позивачем  норм ПКУ є необґрунтованим, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та неправомірними.