Сплата майнових податків юридичними особами

Чи змінився порядок розрахунку податкових зобов’язань з плати за землю у 2018 р. у зв’язку зі змінами, внесеними до ПКУ?

Плата за землю за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, а також за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 % податку, обчисленого відповідно до статей 274 та 277 ПКУ.

Тобто сума податкового зобов’язання становитиме четверту частину суми податку, розрахованого за загальними правилами (площа × нормативна грошова оцінка (далі — НГО) земельної ділянки × ставка податку = сума податкового зобов’язання).

Крім того, змінено окремі норми щодо розміру орендної плати (п.п. 288.5.1 ПКУ). Зокрема, для земельних ділянок, НГО яких проведено, — орендна плата встановлюється у розмірі не більше 3 % їх НГО, для земель загального користування — не більше 1 % їх НГО, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 % їх НГО; а для земельних ділянок, НГО яких не проведено, — у розмірі не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.

При цьому слід звернути увагу, що норми п.п. 288.5.2 вищезазначеного пункту про те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 % НГО, залишилися незмінними.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації НГО земель, на який індексується НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року (ст. 289 ПКУ).

За інформацією Держгеокадастру значення коефіцієнта індексації НГО земель за 2017 р. становить 1,0.

Додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Мін­агрополітики України від 23.05.2017 р. № 262, встановлено значення НГО одиниці площі ріллі по АР Крим та по областях.

Необхідно врахувати положення цього Порядку, оскільки значення НГО одиниці площі ріллі по областях застосовується при розрахунку податкових зобов’язань для земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів та НГО їх не проведено.

Також звертаємо увагу на те, що така оцінка визначена станом на 01.01.2016 р., тому потребує індексації відповідно до Податкового кодексу в умовах 2017 р. (розмір індексу для земель сільськогосподарського призначення — 1,0, для інших земель — 1,06).

Як заповнюється нова декларація з плати за землю юридичними особами на 2018 р.?

З 01.01.2018 р. суб’єкти господарювання, які мають у власності (користуванні) земельні ділянки, повинні декларувати  податкові зобов’язання за новою формою.

Наказом Мінфіну України від 23.01.2017 р. № 9 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» внесено зміни до декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). Докладніше про це читайте у матеріалі Заповнення декларації з плати за землю.

У НОВІЙ ФОРМІ ДЕКЛАРАЦІЇ:

• змінено колонку 8 (розділено на 8 та 9) розрахунків суми земельного податку та орендної плати — розмежовано одиниці виміру (га/кв. м), які зазначаються у витягах про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, що надаються Держгеокадастром. Водночас необхідно зазначити, що у одному рядку розділів 1 або 2 декларації не можуть бути одночасно заповнені колонки 8 та 9
• уточнено колонку 10 розрахунків суми земельного податку та орендної плати — доповнено словами «одиниці площі», тобто для розрахунку суми податкового зобов’язання застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки, а не всієї земельної ділянки
• інформація щодо категорії/цільового призначення земельної ділянки зазначається винятково у цифровому вигляді (чотири знаки — ХХ.ХХ) відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 03.07.2010 р. № 548

Де можна отримати довідку(витяг) із Державного земельного кадастру?

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується НГО земельних ділянок (ст. 289 ПКУ).

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким на сьогодні є Держгео­кадастр. Ведення Державного земельного кадастру також покладено саме на цю службу. Тому за отриманням будь-якої інформації щодо своїх земельних ділянок суб’єкти господарювання повин­ні звертатися винятково до Держгеокадастру та його територіальних підроз­ділів.

Довідка (витяг) про розмір НГО земельної ділянки згідно з нормами п. 286.2 ПКУ надається до контролюючого органу при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю), а надалі така довідка подається у разі затвердження нової НГО землі.

Яку нормативну грошову оцінку вказати у податковій звітності на 2018 р., якщо її визначено договором оренди земельної ділянки, укладеному раніше?

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПКУ).

Водночас для визначення розміру податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності використовується НГО земельних ділянок і чинним законодавством передбачено її щорічну індексацію. Крім того, НГО землі може змінюватися після її оновлення (перегляду) у строки, передбачені Законом України від 11.12.2003 р. № 1378-IV «Про оцінку земель».

Таким чином, для визначення податкових зобов’язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності застосовується НГО на поточний рік.

Крім того, орендарі земельних ділянок повинні мати на увазі, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, до 1 лютого звітного року подають контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, а також інформують про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форму переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності, затверджено наказом Мінфіну України від 17.09.2015 р. № 783 «Про затвердження форми Переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної або комунальної власності».

Чи потрібно подавати звітність із плати за землю, якщо рішенням суду скасовано договір купівлі-продажу майна?

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (ст. 31 Податкового кодексу).

Момент виникнення податкового обов’яз­ку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється згідно з податковим законодавством для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контро­люючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Податковим кодексом.

Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк (ст. 32 Податкового кодексу).

При цьому зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Відповідно до п. 287.1 ПКУ датою виникнення податкового обов’язку для власників землі та землекористувачів є день, у якому виникло право власності або право користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому зауважимо, що фактичний період перебування землі у власності або користуванні також повинен підтверджуватися документально. Тобто з набранням чинності рішенням (ухвалою) суду у суб’єкта господарювання зникає обов’язок декларувати податкові зобов’язання з плати за землю.

Водночас право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі — ЗКУ)). Право власності або право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 р. № 1952 «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07.07.2011 р. № 3613-VI «Про державний земельний кадастр» (ст. 202 ЗКУ).

Таким чином, оскільки одним із основних нормативно-правових актів, які регулюють земельні відносини в Україні, є ЗКУ, то й обов’язок декларувати та сплачувати (не сплачувати) плату за землю у суб’єкта господарювання виникає саме з дня врегулювання таких відносин.

Як подавати звітність із плати за землю, якщо у підприємства є власні та орендовані у місцевої ради земельні ділянки?

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року повинні подати відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік за відповідною формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При цьому якщо декларація подається вперше (фактична дата початку діяльності на певній території та виникнення обов’язку сплачувати плату за землю), то разом з нею подається довідка (витяг) про розмір НГО земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової НГО землі (п. 286.2 ПКУу).

Чинна форма податкової звітності містить три розділи, з яких І та ІІ — порядок розрахунків податкових зобов’язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності.

Таким чином, якщо суб’єкт господарювання користується земельними ділянками, які придбано у власність, а також на умовах оренди, у нього виникає обов’язок декларувати податкові зобов’язання із земельного податку та орендної плати і подавати дві декларації окремо з відміткою на першій сторінці «земельний податок» або «орендна плата».

Підприємством за цивільною угодою придбано будівлі, а документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, не оформлено. При цьому відповідним рішенням міської ради передбачено обов’язковість нарахування та сплати земельного податку. Як бути підприємству в такому разі?

З 01.01.2015 р. плату за землю віднесено до місцевих податків. Відповідно до чинного законодавства місцеві податки встановлюються рішенням місцевої ради.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом, відповідно до якого при прийнятті рішення визначаються обов’язкові елементи, зокрема платники земельного податку, порядок сплати земельного податку тощо.

Як уже зазначалося вище, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, спірні питання, які виникають після прийняття та оприлюднення рішення ради, врегульовуються шляхом надсилання відповідного звернення до місцевої ради або у судовому порядку.

Які ставки податку на нерухомість застосовуються для розрахунку податкових зобов’язань у 2018 р.?

Ставки податку на нерухомість для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються рішенням місцевої ради залежно від місця розташування (зональності) й типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м² бази оподаткування (п.п. 266.5.1 ПКУ).

Законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 р. становить 3 723,00 грн.

На відміну від попереднього року у 2018 р. до ставок податку, установлених рішеннями місцевих рад, не застосовується понижуючий коефіцієнт 0,5.  Водночас ставки податку визначаються рішенням місцевої ради, але слід звернути увагу на те, що податок на нерухомість не є обов’язковим для його запровадження (п. 10.3 ПКУ).

Як зазначалося вище, за умови, що місцева рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням їх мінімальних ставок (мінімальна ставка для податку на нерухомість — «0»).

Декларація з податку на нерухомість подається за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 10.04.2015 р. № 408 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», у виносці до якої передбачено, зокрема, коди типів нерухомості (житлова та/або нежитлова) тощо.

Як визначити об’єкт оподаткування транспортним податком та розрахувати податкові зобов’язання у 2018 р.?

Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвит­ку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабміном, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального (п.п. 267.2.1 ПКУ).

Постановою КМУ від 21.06.2017 р. № 428 «Про внесення змін до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів» внесено зміни до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів. При цьому п. 13 зазначеної постанови Мінекономрозвитку України відповідно до цієї Методики розраховує серед­ньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Якщо на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку України відсутня інформація про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об’єкта оподаткування транспортним податком, то це Міністерство за зверненням ДФС та/або власника такого легкового автомобіля встановлює його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Таким чином, суб’єктам господарювання надано право та можливість отримати достовірну інформацію про об’єкт оподаткування транспортним податком на поточний рік.

Необхідно звернути увагу платників транспортного податку на те, що згадані вище особливості щодо визначення об’єкта оподаткування є чинними з 2017 р. і відрізняються від тих, що діяли у 2016 р. Тому якщо платники транспортного податку подали звітність у 2017 р. на підставі показників 2016 р., їм слід уточнити податкові зобов’язання.

Платники податку — юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього самого року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію за відповідною формою з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 267.6.4 ПКУ).

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою — платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Форму декларації з транспортного податку змінено, і нову редакцію затверджено наказом Мінфіну від 27.06.2017 р. № 595 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з транспортного податку».

Який звітний період для визначення об’єкта оподаткування єдиним податком для платників третьої групи — юридичних осіб?

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (ст. 294 ПКУ).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.

Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Для суб’єктів господарювання, які утворюються в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли до такої реорганізації, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому погашено такі податкові зобов’я­зання чи податковий борг і подано заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування.

У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідом­лення про проведення державної реєстрації такого припинення.

У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси.