Напівборотьба з зарплатами "в конвертах": як в Україні шукають нелегальних працівників

За минулий рік по всій Україні виявили тільки 10 тис. нелегальних працівників. Це менше 1% від неофіційно працюючих, передає Delo.ua.

Голова Державної служби з питань праці Роман Чернега недавно відзвітував, що інспектори його відомства в 2017 році виявили 5 177 співробітників, які працювали без офіційного оформлення. Ще 5 тис. "нелегалів" виявила Державна фіскальна служба. Тобто два найпотужніших контролюючих органи за рік викрили 10 тис. українців, за працю яких роботодавці не платили податки до бюджету. Delo.UA задалося питанням: 10 тис. нелегалів за рік - це "багато чи мало".

Працездатні українці - де вони?

Для початку потрібно розібратися зі структурою ринку праці і скільки в Україні працездатних громадян. Згідно з даними Держстату, в 2016 році в Україні налічувалося 24,3 млн громадян працездатного віку. Зайняте працездатне населення становило 15,6 млн громадян, але єдиний соціальний внесок (ЄСВ, сплачується з зарплати) сплачували лише 11,5 млн (за даними ДФС на початок 2017 року).

Виходить, трохи більше 4 млн зайнятих громадян не платили внески до Пенсійного фонду. За словами міністра соцполітики Андрія Реви, ці українці, які мають законне право платити ЄСВ добровільно, зокрема, зайняті в індивідуальних сільських господарствах.

Ще 1,7 млн працездатних громадян (оцінка Держстату за методологією Міжнародної організації праці) були безробітними.

Де ж решта 7 млн працездатних українців, ніхто не знає, каже міністр. І додає, що частина, ймовірно, виїхала і працює за кордоном, а частина зайнята "в тіні". Згідно з даними Держстату, в ці 7 млн входять також студенти, батьки, які доглядають за дітьми, а також громадяни, які перебувають на утриманні.

За рік виявили менше 1% нелегальних працівників

Голова Держпраці Роман Чернега, посилаючись на оцінки Міжнародної організації праці, каже, що в Україні неофіційно працюють близько 4-5 млн громадян. У Пенсійному фонді наводять інші цифри: без оформлення трудових відносин працюють 3,7 млн українців.

Тобто річний підсумок - виявлення 10 тисяч "нелегалів" - виглядає дуже дрібно (менше 1%) в порівнянні з кількістю українців, які, за оцінками, працюють неофіційно.

Найбільша кількість працюючих без оформлення - в сільському господарстві, торгівлі та будівництві. У Держпраці і Мінсоцполітики додають, що це також проблема сфери громадського харчування та готельного бізнесу.

Також безрадісно виглядає боротьба контролерів з роботодавцями, які офіційно платять співробітникам лише мінімалку, а більшу частину зарплати - "в конверті". На питання, як з ними боротися, голова Держпраці розводить руками.

"Проблема полягає в доказовій базі, - говорить Чернега. - Нам складно довести, що людина отримує частину зарплати офіційно, а частину «в конверті». За винятком, звичайно, тих випадків, коли сам співробітник звертається і повідомляє про ситуацію. Таких випадків у нас практично немає".

Поганий результат при широких повноваженнях

У травні минулого року Кабмін суттєво змінив процедуру проведення перевірок Держпраці в порівнянні з контрольними заходами всіх інших держорганів. Наприклад, Державна архітектурно-будівельна інспекція може проводити планові (на які в минулому році поширювався мораторій) і позапланові перевірки бізнесу. У Держпраці ж з травня 2017 року є цілих чотири опції - планові та позапланові перевірки, а також виїзні та невиїзні інспекції. Перші дві опції працюють для перевірок з охорони праці. Але нелегальну зайнятість шукають саме за допомогою інспектувань.

Інспекція від перевірки відрізняється не просто назвою: це дві абсолютно різні процедури. Причому повноваження у інспекторів з праці набагато ширше, ніж у інших контролерів.

Ключова відмінність полягає в наступному: всі держоргани повинні повідомляти підприємця про свій візит в обов'язковому порядку (не менше ніж за 10 днів), але на Держпраці ця вимога не поширюється. Ця ліберальна норма по відношенню до бізнесу заважала б держнагляду і боротьбі з нелегальною зайнятістю, впевнені в Кабінеті міністрів.

Інспектор з праці має право прийти, наприклад, на будівельний майданчик або в ресторан і, показавши посвідчення, почати опитувати співробітників. На відміну від перевірок, при проведенні інспекцій не потрібно присутності керівника компанії.

"Інспектор може запитувати у співробітників, що вони роблять і на яких підставах, працюють вони за трудовим договором чи ні. Він може попросити керівника показати трудовий договір або показати запис в трудовій книжці", - розповідає Чернега. Він додає, що контролери з Держпраці мають право приходити в "будь-який час, але з урахуванням графіка роботи підприємства".

Штрафи сумнівної ефективності

Після підвищення мінімальної зарплати до 3,2 тис. грн зросли і штрафи за виявленого неоформленого співробітника. У минулому році за кожне таке порушення роботодавцю необхідно було заплатити 96 тис. грн (в 2018-му сума ще зросла - до 119 тис. грн).

Таким чином, Держпраці повинна була б оштрафувати роботодавців практично на 500 млн грн. Правда, в самому відомстві повідомляють про накладені стягнення за минулий рік лише на суму 345 млн грн. Щоб дізнатися, де ж різниця, Чернега порадив звернутися до прес-служби його відомства.

Крім штрафів в 96 тис. грн до ряду роботодавців застосовувалися ще й санкції в розмірі 320 тис. грн (в 2018-му сума зросла - до 372,3 тис. грн) - за недопущення перевіряючого на підприємство. За словами Романа Чернеги, за минулий рік такі штрафи отримали лише 40 підприємств.

Але є кілька "але". По-перше, всі постанови про максимальні штрафи знаходяться на оскарження в судах. Адже довести факт перешкоджання і фізичного недопущення інспектора до перевірки знову-таки складно. По-друге, санкції в 100-300 тис. грн завжди будуть стимулювати роботодавців шукати більш дешеві, корупційні шляхи вирішення. А інспектори з регіонів з зарплатою 4-5 тис. грн на місяць, ймовірно, можуть бути зацікавлені в такому розвитку подій.

Автор: Ірина Гудзь