У валютній декларації необхідно відображати списану безнадійну заборгованість нерезидента - це може тривати нескінченно або можна скоротити цей термін?

Лист ДФС від 22.02.2018 р. N 719/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

У декларації про валютні цінності необхідно відображати списану безнадійну заборгованість нерезидента - такого висновку дійшли податківці в даному листі на підставі того, що законодавством не передбачена можливість звільнення від декларування наявності валютних цінностей та майна, в тому числі у вигляді безнадійної дебіторської заборгованості, які були виключені з активів по закінченні строку позовної давності. Припинити декларувати таку заборгованість можна тільки після отримання підтвердження уповноваженим органом країни розташування нерезидента про відсутність джерела погашення заборгованості (на це раніше вже вказував Мінфін у листі від 08.12.2009 р. № 31-20030-03-10/33455).

У балансі безнадійна заборгованість не відображається, а ось в "інших передбачених законом формах" вона таки присутня. Причому Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, дає на цей рахунок сувору вказівку: сума списаної дебіторської заборгованості повинна враховуватися на позабалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового стану боржника.

Ніяких вказівок щодо подальшого обліку заборгованості після закінчення цього другого трирічного терміну (якщо першим вважати трирічний термін позовної давності) законодавство не дає.

На нашу думку, щодо безнадійної ЗЕД-заборгованості можна вибрати один з двох варіантів поведінки:

1) прийняти буквально позицію ДПАУ і Мінфіну і декларувати свою безнадійну заборгованість до тих пір, поки у підприємства не будуть наявні докази неможливості виконання рішення суду, Міжнародного комерційного суду або Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення заборгованості з нерезидента в зв'язку з відсутністю будь-яких джерел погашення останньої, що підтверджено уповноваженим органом країни розташування нерезидента-боржника (даний варіант з практичної точки зору незручний, і, до того ж часом на практиці нереально отримати з іншої країни якесь підтвердження про відсутність у нерезидента будь-яких джерел погашення);

2) декларувати заборгованість ще три роки після списання її з балансу (якщо більш пізній строк не встановлений обліковою політикою компанії), а потім, скориставшись нормами Інструкції про План рахунків і ст. 139 Господарського кодексу, зняти її з позабалансового обліку і припинити декларування на тій підставі, що тепер заборгованість не підпадає під визначення майна підприємства, оскільки не відображається ні в його балансі, ні поза  балансом. На нашу думку, такий підхід можливо відстояти в суді.

Нагадаємо, що згідно з п. 2.7 Положення про валютний контроль, затверджене постановою правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, за невиконання суб'єктами господарювання вимог щодо декларування валютних цінностей та майна, до такого суб'єкта господарювання можуть бути застосовані такі фінансові санкції:

- за порушення строків декларування - штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн) за кожний звітний період;

- за порушення порядку декларування - штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн).

Аудитор Сергій Гонтаровський