Вихідна допомога

В якому розмірі виплачується

У разі звільнення працівників на підставах, визначених ст. 44 КЗпП, а також колективними договорами (угодами) передбачено виплату вихідної допомоги.

Розмір вихідної допомоги залежить від підстави звільнення працівника (табл.).

Таблиця

Розмір вихідної допомоги	Підстава припинення трудового договору
Не менше середнього місячного заробітку	У разі відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмови від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП)
Не менше середнього місячного заробітку	З ініціативи роботодавця у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП); виявленої невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану його здоров’я, які перешкоджають продовженню такої роботи, а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування такого допуску, якщо виконання покладених на працівника обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП); поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП)
Дві мінімальні заробітні плати	У разі призову або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої ст. 119 КЗпП (п. 3 ст. 36 цього Кодексу)
У розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку	З ініціативи працівника, внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 та 39 КЗпП)

Розрахунок вихідної допомоги здійснюється також відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Працівнику, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

У разі якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, виключається з розрахункового періоду.

Нарахування вихідної допомоги здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом множення середньоденного заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Оподаткування вихідної допомоги

ПДФО, військовий збір

Відповідно до п.п. 163.1.1 ПКУ об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є загальний місячний оподатковуваний доход.

Згідно з п.п. 164.2.20 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім визначених у ст. 165 цього Кодексу. Доходи у вигляді вихідної допомоги, яка виплачується працівнику у зв’язку із припиненням трудового договору, не входять до переліку доходів, визначених ст. 165 Кодексу.

Ставка ПДФО становить 18 % (п. 167.1 ПКУ).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ), зокрема, загальний місячний річний оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, передбачені пп. 164.2.20 ПКУ.

Ставка військового збору становить 1,5 % об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ (п.п. 1.3 цього пункту).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО/військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок/військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи відповідні ставки (п.п. 168.1.1 ПКУ).

Отже, дохід у вигляді суми вихідної допомоги, яка виплачується працівнику у зв’язку із припиненням трудового договору, оподатковується податковим агентом ПДФО та військовим збором на загальних підставах та відображається у формі № 1ДФ під ознакою доходу «127».

ЄСВ

Склад основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховується єдиний внесок, визначається Інструкцією № 5, пп. 3.8 якої до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору. Аналогічну норму містить п. 4 розділу 1 Переліку № 1170.

Отже, відповідно до цього Переліку та зазначеної Інструкції єдиний внесок не нараховується на суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Рубрика:

Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.

Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.