Віднесення виплат за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в трудові обов’язки працівника до основної заробітної плати, є недопустимим

Автор: Кірюшин Артем Андрійович, Юридичний інтернет-ресурс "Протокол", (ВС/КЦС № 754/8605/16-ц від 01.08.2018)

Фабула судового акту: У даній справі колишній працівник, звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін), звернувся із позовом до роботодавця про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні вважаючи суму компенсації за невикористані відпустки умисно заниженою та посилаючись при цьому на дані довідок про заробітну плату та про доходи, що на його думку є підставою для застосування норм ст. 117 КЗпП України тобто виплат компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд позовні вимоги задоволено у повному обсязі оскільки  виплати працівнику за виконання ним робіт у робочих групах й отримання індивідуальної винагороди за надання науково-технічних послуг мають бути включені для базового обчислення розміру середньої заробітної плати, оскільки виконання робіт за договорами визначено його посадовою інструкцією, ці виплати не були одноразовими і входили до кола трудових обов'язків позивача.

Проте на такі рішення роботодавцем подано касаційну скаргу з підстав того, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в трудові обов'язки працівника. Виконання договорів за науково-дослідною тематикою у складі робочої групи не є посадовим обов'язком позивача, а тому виплата сум винагород за роботу у складі робочих груп для виконання договорів не повинна враховуватись для визначення середньої заробітної плати для обчислення розміру компенсації за невикористану відпустку.

Переглядаючи вказану справу Касаційний цивільний суд скасував рішення місцевого та апеляційного судів та відмовив у задоволенні позову у зв’язку із тим, що за нормами пп. «а» п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, при обчислені середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в трудові обов'язки працівника.

При цьому положеннями нормативного акту підприємства та яке регулює діяльність підрозділу у якому працював позивач серед функцій, покладених на такий підрозділ, немає такої функції як виконання господарських договорів або договорів за науково-дослідною тематикою. При цьому покладання на підрозділ обов'язків, що не належить або виходить за межі її компетенції, не допускається.

Виплати у формі винагород за виконану роботу за договорами не є винагородою за виконану роботу відповідно до посадових обов'язків, вони є окремими видами виплат до різних складових структури заробітної плати.

Отже, згідно зазначених положень виконання господарських договорів не входило до посадових обов'язків позивача.

Таким чином роботодавець при обчисленні суми компенсації позивачу за невикористану щорічну відпустку правомірно не врахував виплати індивідуальної винагороди за участь у складі робочих груп при виконанні господарських договорів за науково-дослідною тематикою.