«Акела схибив»: при сплаті до бюджету, при договірній оплаті

Якщо помилилися в бюджетній платіжці

Отже, ви виявили, що в платіжному дорученні на оплату податків ви помилилися в реквізиті «Призначення платежу» або переплутали рахунки для оплати податків. Які будуть наслідки і що робити в цьому випадку?

Якщо помилилися в реквізиті «Призначення платежу» бюджетної платіжки. Тут потрібно поділяти помилки:

— коли помилилися у форматі заповнення полів (забули зазначити розділовий знак «;», вказали неправильний код виду сплати) — у цьому випадку негативних наслідків бути не повинно. Адже згідно з п. 7 Порядку № 666¹ у разі заповнення поля «Призначення платежу» з порушенням вимог, документ на переказ усе одно приймається до виконання. При цьому вважається, що платник податків сплачує грошове зобов’язання (код виду сплати 101);

¹ Порядок заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів…, затверджений наказом Мінфіну від 24.07.2015 р. № 666.

— неправильно зазначили код ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер платника). Тут ситуація складається значно гірше. Річ у тому, що до інтегрованих карток платників (ІКП) платежі розносять виходячи з інформації, зазначеної в полі «Призначення платежу» платіжного доручення (п. 2 гл. 2 розд. III Порядку № 422²). І якщо був зазначений код ЄДРПОУ іншої особи, то велика ймовірність, що саме на її особовий рахунок і пішов платіж. А отже, фіскали вважатимуть, що платіж узагалі не надійшов з усіма подальшими наслідками у вигляді появи податкового боргу .

² Порядок ведення органами ДФСУ оперативного обліку податків і зборів…, затверджений наказом Мінфіну від 07.04.2016 р. № 422.

Заплатили не той податок або на неправильний рахунок. Фіскали тут «затискають гайки» (роз’яснення в категорії 138.01 ЗІР). Якщо платник податків помилково спрямував кошти на невідповідний код бюджетної класифікації, грошові кошти на потрібний рахунок не надійдуть. Відповідно не буде погашена сума грошового зобов’язання платника податків.

Пов’язано це з тим, що податківці відкривають платникам ІКП за кожним видом платежів (п. 1 розд. II Порядку № 422). Облік надходжень за такими платежами ведеться на підставі кодів бюджетної класифікації. Тож помилка в рахунку, зазвичай, призведе до надходження коштів не на той рахунок бюджетної класифікації. Через це податківці не побачать грошей, що надійшли, а отже, і не погаситься сума грошового зобов’язання. А непогашення суми грошового зобов’язання платникові «вилазить боком». Це штраф за ст. 126 ПКУ (при простроченні сплати до 30 календарних днів включно — 10 % від суми податкового боргу; понад 30 календарних днів — 20 %) + пеня за ст. 129 ПКУ (після закінчення 90 к. дн., наступних за останнім днем граничного строку погашення зобов’язання, — п.п. 129.1.3 ПКУ).

На винних посадових осіб накладається адмінштраф за ст. 163² КпАП.

Те ж саме фіскали говорять і щодо ЄСВ. Так, наприклад, в ІПК від 05.09.2018 р. № 3852/6/99-99-13-02-01-15/ІПК сказано, що в результаті сплати ЄСВ на невідповідний рахунок виникає недоїмка. Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом про ЄСВ, вважається недоїмкою і стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ накладається штраф у розмірі 20 % несвоєчасно сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ). Крім того, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожен день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Насамперед, якщо виникли якісь «промахи» в платіжному дорученні, потрібно перевірити за Електронним кабінетом (сервіс «Стан розрахунків з бюджетом»), як пройшли оплати за податковими платежами.

Думка судів. Відразу звернемо увагу на те, що суди категорично не згодні з наведеними вище висновками фіскалів. Їх позиція зводиться до того, що поняття «сплата» і «зарахування» податків та зборів (обов’язкових платежів) не тотожні. Якщо платник податків подав платіжне доручення на сплату податку, то він виконав своє податкове зобов’язання перед бюджетом. Неправильне зазначення рахунку або коду бюджетної класифікації не призводить до ненадходження суми до держбюджету у встановлений законом строк. А отже, штрафні санкції до платника за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання застосовуватися не повинні.

Як зазначають суди: «… усі сплачені податки і збори (обов’язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок — єдиний казначейський рахунок. Оскільки суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми обов’язкових платежів (зборів)».

Див., наприклад, постанови ВС від 29.08.2018 р. у справі № 804/5320/13-а, від 12.06.2018 р. у справі № 826/1/16, постанову ВСУ від 30.01.2018 р. у справі № 810/875/17, постанову ВС від 11.12.2018 р. у справі № 804/444/16³.

³ Див. статтю «Якщо податки/ЄСВ сплатили «не туди» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 1).

Але вся «сіль» тут у тому, що:

1) фіскали, якщо не побачать платіж, швидше за все, не розбиратимуться з тим, а чи були у вас ще якісь сплати. Тому без розбору можуть вам направити податкове повідомлення-рішення (ППР);

2) судячи з наведених вище консультацій фіскалів, вони поки що не готові миритися з ліберальною позицією судів. Тому за незастосування штрафів імовірно доведеться боротися в суді. А отже, просто не реагувати на те, що платежі потрапили «не туди», — собі дорожче.

Як вийти із ситуації? Варіантів може бути декілька.

1-й варіант (для обережних платників). Заплатити суму «недоплати» до бюджету. Тобто, по суті, «повторно» сплатити зобов’язання з податку/збору. Чому це обережний підхід? Річ у тому, що, як ми зазначили вище, розмір штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання (який, цілком імовірно, фіскали можуть застосувати, якщо платіж потрапив не на той рахунок) залежить від кількості днів прострочення. Тому чим раніше сплачуємо недоїмку, тим менша сума штрафу.

При цьому якщо «недоїмка» погашена вже після закінчення граничних строків сплати грошового зобов’язання, варто надіслати лист фіскалам (за місцем адміністрування (обліку) платежу, за яким відбулася несвоєчасна сплата) в довільній формі. У ньому слід описати зміст помилки і попросити не застосовувати штраф за несвоєчасну сплату, навівши аргументи з судової практики.

До листа слід додати копії платіжного доручення, що підтверджують своєчасне перерахування коштів.

2-й варіант. Нічого не робити, а чекати, коли фіскали надішлють ППР. Потім його просто оскаржити (ґрунтуючись на позитивній судовій практиці). При цьому варто врахувати, що якщо до суду ви потім не підете, то чим довше «висітиме» недоїмка, тим більше буде сума штрафних санкцій за ст. 126 ПКУ.

Хоча ще раз підкреслимо, що судова практика — на боці платників.

3-й варіант. Він підійде для випадку, коли ви відправили платіж не на той рахунок, але «територіально» сплатили його правильно (наприклад, помилилися з кодом виду сплати). У такому разі можете звернутися з листом у податкову з проханням перекинути платежі з одного рахунку на інший без застосування штрафних санкцій.

4-й варіант. Діяти в порядку повернення помилкових платежів з бюджету (п. 43 ПКУ). Якщо у вас зі «сплаченого» платежу виникла недоплата, отже, з іншого — зависла переплата. У такому разі на підставі п. 43 ПКУ слід ініціювати процедуру повернення цих коштів — причому обираємо спосіб — «на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету». Тобто, по суті, це буде те ж «перекидання» платежу з неправильного рахунку на правильний. Цей механізм дозволяє зробити «перезалік» щодо будь-яких податкових платежів незалежно від того, до яких бюджетів вони потрапили. Виняток ЄСВ — зарахувати податки в рахунок сплати ЄСВ не можна, як і навпаки, переплату з ЄСВ у рахунок податків.

Зверніть увагу — повернути «переплату» на поточний рахунок, якщо є податковий борг, не можна.

Для повернення помилкових коштів подається заява в довільній формі. Подають її у територіальний орган ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів і передає його для виконання органу Держказначества. Останньому відводиться 5 робочих днів для виконання відповідного рішення.

Для повернення ЄСВ є свій механізм, який установлено Порядком № 6⁴.

⁴ Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Мінфіну від 16.01.2016 р. № 6.

Варто окремо врахувати ситуацію з ПДФО і ВЗ. Тут слід звернути увагу на 2 моменти:

— по-перше, якщо помилково заплатили ПДФО/ВЗ замість якогось іншого податкового платежу, то цю суму достатньо проблематично буде «перекинути» на інший платіж. Причина — ІКП із цього платежу ведуться тільки за сумами оплат. Тому судити про те, що є переплата з ПДФО/ВЗ, фіскали зможуть тільки після проведення документальної перевірки платника (ІПК від 07.05.2018 р. № 2030/6/99-99-13-01-01-15/ІПК);

— по-друге, розглянемо, як бути, якщо ПДФО з «незарплатних» доходів (наприклад, з договору ЦПХ, з оренди) сплачували на «зарплатний» рахунок (код бюджетної класифікації — 11010100, замість коду — 11010400). У цілому, якщо платежі пішли до «потрібного» («територіально») бюджету, то, як показує практика, фіскали достатньо лояльно ставляться до такого «порушення». Тому в такому разі в платника є вибір: або попросити у фіскалів перекинути такі платежі на потрібний рахунок (але в такому разі є ризик нарватися на штрафи за ст. 126 ПКУ), або просто нічого не робити.

Особливий порядок для повернення надміру сплачених сум з бюджету встановлено для ПДВ (п. 43.4¹ ПКУ)

Помилкові платежі від контрагентів

Тепер поговоримо про помилкові кошти, що надійшли на поточний рахунок підприємства (ФОП). При цьому відразу домовимося, що розглядатимемо випадок, коли в помилковості платежу винен платник коштів (а не банк).

Отже, відкривши банківську виписку, ви виявляєте в ній «неочікувані» гроші.

Ситуація 1. Коли платіж узагалі незрозуміло від кого прийшов (від «лівого» контрагента). Тут вступають у дію ч. 1 ст. 1212 ЦКУ, згідно з якою одержувач помилкових грошей повинен повернути такі кошти як безпідставно отримане майно.

По-хорошому, платник, від якого отримано помилковий платіж, повинен надіслати лист з вимогою повернути грошові кошти. У ньому зазначається, коли був здійснений помилковий платіж, сума платежу, точні банківські реквізити платника, на які потрібно повернути гроші. Якщо ми не відреагуємо на це прохання, то гроші можуть бути стягнуті в судовому порядку на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦКУ. Плюс ще до цього ст. 625 ЦКУ надає можливості неналежному платникові стягнути з неналежного одержувача, що прострочив виконання грошового зобов’язання, суму боргу (тобто суму помилково зарахованих грошових коштів) з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

В які строки платник повинен повернути ці гроші? У цьому випадку слід орієнтуватися на ст. 6 Указу № 227/95⁵, у якій сказано, що підприємства незалежно від форм власності повинні повертати в п’ятиденний строк помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

⁵ Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» від 16.03.95 р. № 227/95.

Виходячи з принципів визначення й обчислення строків, наведених у ЦKУ, можна припустити, що тут ідеться про календарні дні.

Ну щодо цієї норми слід сказати, що:

— по-перше, не зрозуміло, від якої саме дати відлічувати 5-тиденний строк? Від дати надходження грошових коштів на рахунок? Чи від дати, коли до нас звернувся платник з вимогою повернути ці гроші?

— по-друге, практика застосування штрафів на керівника підприємства та головного бухгалтера зап. 6 Указу не дуже-то й поширена.

Тому, в принципі, можна дочекатися листа від платника і потім протягом 5 днів повернути йому гроші.

Що стосується ПДВ: якщо немає договірних відносин із контрагентом, то немає й об’єкта обкладення ПДВ. Тобто складати ПН на таку помилкову оплату не потрібно.

Щоправда, фіскали говорять, що не потрібно нараховувати ПДВ і складати ПН, якщо гроші повернені вчасно — у 5-денний строк (див., наприклад, ІПК від 20.04.2018 р. № 1767/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Хоча від того, що вони повернені в 6-денний строк, наприклад, факт постачання все одно не виникає.

Тому нараховувати ПДВ у цьому випадку не потрібно.

Ситуація 2. Коли платіж помилково прийшов від нашого контрагента. Наприклад, на неправильну суму або повторно. У цьому випадку контрагентові (платникові) слід надіслати лист другій стороні (одержувачеві) про те, що платіж помилковий, із проханням його повернути. Підтвердженням того, що оплата була отримана помилково, є договір, акт звіряння розрахунків, лист контрагента. Але! Тут варто прийняти зважене рішення щодо ПДВ. Адже фіскали (101.04 ЗІР) говорять про те, що якщо з контрагентом, від якого надійшов «помилковий» платіж, є договірні відносини, то потрібно нараховувати ПДВ у будь-якому випадку (навіть якщо повернення помилкового платежу відбулося в 5-денний строк).

Тому, можливо, краще прийняти рішення про «залік» такої помилкової оплати в рахунок майбутніх постачань або бути готовим документально доводити, що платіж був помилковим.

Ситуація 3. Коли контрагент помилився в призначенні платежу. Наприклад, перерахував вам поворотну фіндопомогу, а в платіжці зазначив, що це оплата за товари. Тут варто нагадати: НБУ влисті від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141 зазначав, що після списання коштів з рахунку помилки, допущені в реквізиті «Призначення платежу», виправляються за домовленістю між сторонами без участі банку. Зазвичай, у цьому випадку контрагент, що допустив помилку в платіжному дорученні, надсилає другій стороні (одержувачеві) лист про уточнення (зміну) призначення платежу. У ньому зазначають, у чому власне була неточність і яке призначення платежу слід вважати правильним, наприклад:

«У платіжному дорученні № 125 від 18.01.2019 р. на суму 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. у полі «Призначення платежу» була допущена помилка. Просимо змінити призначення платежу «Оплата за устаткування згідно з договором № 17 від 12.12.2018 р.» на призначення платежу «Оплата за запчастини згідно з договором № 25-к від 10.12.2018 р.».

На думку судів, такий лист є достатньою підставою вважати призначення платежу виправленим (див. ухвалу ВАСУ від 13.11.2012 р. № К-20530/10).

Інші матеріали із "Бухгалтер911", 2019, № 9:
Відкладаємо податковий кредит «до кращих часів»
Табель обліку робочого часу: корисні знання
ПреміїNET
«Декретні» відпустки в розрахунку середньої «відпускної» зарплати
Головоломки з турзбору та поодинокі рішення… місцевих рад
Військовий облік: з 14.02.2019 р. ведемо за оновленими правилами
Вникаємо в нові правила оприбуткування готівки в підприємців
Якщо підприємець працює не там, де прописаний…
 

Передплатити "Бухгалтер911"