Накопичення аліментів на картковому рахунку, а не їх витрачання на утримання дитини є підставою для ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь саме дитини, а не одного з батьків

Автор: Кірюшин Артем Андрійович, Юридичний Інтернет-ресурс "Протокол", (Тростянецький райсуд № 588/674/19).

Фабула судового акту: У сімейних конфліктах беруть участь три сторони – діти, матері та батьки. При цьому, ураховуючи певні вікові та психологічні особливості дітей, сини та доньки як правило стають на обік однієї із сторін такого конфлікту.

Але ж ситуація, яка висвітлена у цьому судовому рішенні відрізняється від стандартної…

Норми Сімейного кодексу України визначають, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Проте, отримання одним із батьків аліментів на утримання дитини у жодному разі не позбавляю сина або доньку права на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 179 Сімейного кодексу України).

Суть рішення, що пропонується до уваги така.

Неповнолітня дитини після розлучення батьків, які вже створили нові родини, проживає у бабусі-матері її батька та перебуває під повним її піклуванням.

Проте, за рішенням суду, з батька дитини на користь колишньої дружини стягуються аліменти на утримання їх спільного сина.

При цьому мати, отримуючи аліменти, частково витрачала їх не тільки на утримання вказаної дитини, а ще й на користь своєї нової родини.

У зв’язку із цим дитина-отримувач аліментів подала до суду позов про стягнення аліментів на її утримання як з батька так із матері.

Позову заяву вмотивовано як доводами які вказано вище так і тим, що вона проживає у будинку бабусі, яка несе витрати на придбання продуктів харчування, предметів побуту, оплачує комунальні послуги, її розмір пенсії є недостатнім для його повноцінного утримання, кошти, які надходять від батьків мають мінливий характер та невизначений розмір, їх недостатньо для повноцінного утримання, хоча батьки мають безпосередній обов`язок щодо її матеріального утримання, така ситуація порушує її права, у добровільному порядку батьки не можуть вирішити між собою це питання, оскільки перебувають у конфлікті.

Під час судового розгляду справи батько дитини проти задоволення позову не заперечував, однак мати дитини спочатку заперечила проти його задоволення виходячи із того, що вона має напружені стосунки із сином, останній із нею тривалий час не проживає, раніше проживав із її матір`ю, а після смерті останньої став проживати із матір’ю її колишнього чоловіка. Кошти, які вона отримувала, як аліменти від колишнього чоловіка, вона використовувала на придбання для сина одягу, взуття, канцелярських товарів, ліків, продуктів харчування, оплату за харчування у школі, оплату за навчання у музичній школі, тощо, про що свідчать чеки. Також частину коштів від аліментів вона накопичує на картковому рахунку.

Однак у подальшому відповідач свою думку змінила та позов визнала.

В свою чергу суд став на бік дитини.

Задовольняючи позов суд дослідив докази того, що кошти, отримані як аліменти матір’ю дитини дійсно частково витрачались на її утримання.

Проте, судом було також встановлено факт наявності невикористаних аліментних коштів, отриманих від батька позивача, які матір дитини зберігає і зобов`язується повернути їй у найкоротший термін.

Саме цей факт став доказом того, що матір належним чином виконує свій обов`язок щодо належного утримання сина.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття.

Статтею 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В свою чергу стаття 179 Сімейного кодексу України визначає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Оскільки встановлено, що позивач тривалий час не проживає із батьками, на даний час після отримання базової середньої освіти, продовжує навчання у коледжі поза місцем його постійного проживання із бабусею, враховуючи показів свідків, які позитивно характеризують позивача, суд вирішив, що позивач має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батьків.