Чи є правомірним використання при вчиненні правочинів факсиміле підпису і відтиску печатки за допомогою засобів копіювання

Автор: Олександр Б., Юридичний Інтернет-ресурс "Протокол".

Використання при вчиненні правочинів факсиміле підпису і відтиску печатки за допомогою засобів копіювання за умови письмової згоди сторін є правомірним (ВС/КЦС, № 753/23701/15,18.09.19).

Фабула судового акта: Рішенням районного суду позов клієнта ПАТ «КБ «ПриватБанк» (Банк, відповідач) було задоволено, - стягнуто з Банку на користь позивача на виконання договору від 27 грудня 2012 року 62 321,92 дол. США, з яких 50 000 дол. США - сума вкладу за договором, 12 321,92 дол. США - відсотки, нараховані на суму вкладу. Оскільки рішенням апеляційного суду в задоволенні позову було відмовлено, позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З огляду на те, що надаючи оцінку поданому позивачем як оригіналу депозитного договору, апеляційний суд вказав, що цей документ не містить обов`язкових реквізитів (відсутній мокрий відтиск печатки банку та підпис працівника банку), позивач зазначав, що відповідно до пункту 9 договору банківського вкладу при укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Отже, вказаний договір є оригіналом та відповідає всім вимогам чинного законодавства. Крім того, представник банку у судовому засіданні не заперечував сам факт укладення цього договору, про що свідчить і сам зміст апеляційної скарги. До суду апеляційної інстанції позивачем подавались відповідні чеки, зі змісту яких вбачається, що банк нараховував відсотки за депозитом.

Що стосується позиції Банку, то на його думку, подані позивачем документи (договір та квитанція про внесення ним коштів у сумі 50 000 дол. США на свій вкладний рахунок в банку) не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Адже, «ні договір, ні квитанція від 02 грудня 2012 року не містять відтиск печатки (штампу) банку, який прийняв від позивача грошові кошти, а тому не може бути підтвердженням внесення коштів на рахунок банку».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду встав на бік позивача і рішення апеляційного суду скасував, залишився в силі рішення суду першої інстанції.

Варто звернути увагу на наступні висновки ВС/КЦС.

Частинами 1-3 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Пунктом 9 договору банківського вкладу передбачено, що при укладенні договору банк використовує факсимільне відтворення підпису голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними друкованими засобами. Такі умови передбачені також Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк».

Отже, така форма укладення зазначеного договору в силу презумпції, передбаченої ст. 204 ЦК України, є правомірною.

Оцінюючи інші доводи відповідача, ВС/КЦС зазначив, шо відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, банк зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис штамп «вечірній» чи «післяопераційний» час - а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

У матеріалах справи міститься копія квитанції від 27 грудня 2012 року, яка містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку та печатка (штамп) працівника банку (а.с. 9).

Отже, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-96цс14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 06 липня 2016 року у справі № 6-127цс16.