Ліцензія на право зберігання пального: документи, вартість, відповідальність

Порядок видачі та анулювання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним врегульовано Законом України від 19.12.1995 р. № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон № 481).

З 1 квітня 2020 року за зберігання пального без наявності ліцензії суб’єктам господарювання загрожує штрафна санкція у розмірі 500,0 тис. грн. - відповідну норму передбачає ст. 17 Закону № 481/95-ВР.

Ліцензії на право зберігання пального видаються терміном на п’ять років, плата за ліцензію на право зберігання пального становить 780,0 грн. на рік.

Суб’єкти господарювання (далі - СГ) повинні мати ліцензію на кожне місце зберігання пального.

Ліцензія видається за заявою СГ, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

СГ, які здійснюють зберігання пального, що використовується виключно для власного споживання чи промислової переробки і  не реалізовують його іншим особам, отримують ліцензію за спрощеною процедурою. Такі СГ у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Податківці звертають увагу, що відповідно до ч. 21 ст. 15 Закону № 481 СГ, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Водночас, ч. 15 ст. 15 Закону № 481 передбачено, що імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у СГ (у тому числі іноземного СГ, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

СГ (у тому числі іноземний СГ, який діє через свої зареєстровані постійні представництва) має право зберігати пальне без  отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії – ч. 16 ст. 15 Закону № 481.

Отже, СГ (у тому числі іноземні СГ, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), що здійснюють реалізацію або зберігання пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

При цьому, імпорт пального, незалежно від ємності тари, здійснюється за наявності у СГ (у тому числі іноземного СГ, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.