Відповідальність за цькування на роботі: чи буде це працювати в Україні?

Мобінг. Більшості українців таке слово досі не відоме – хоча з проявами мобінгу, на жаль, тисячі людей зустрічаются ледь не щодня. В західних країнах під цим поняттям розуміють психологічний терор на роботі (від англійського to mob – цькувати, влаштовувати самосуд). Тих, хто до нього вдається, у Європі та США давно карають.

У США існує окремий науковий інститут, що досліджує цькування на роботі – Workplace Bullying Institute (WBI). За його даними, найпоширенішими наслідками для жертви мобінгу є стрес (76%), параноя (60%), головний біль (55%), почуття відстороненості (41%), почуття вини чи сорому (38%).

А один із головних дослідників явища мобінгу, шведський академік Гайнц Лейманн, довів: під час постійних принижень на роботі психіка почувається так само, як після пережитого досвіду війни або в’язниці. Цей же дослідник підрахував, що 15% самогубств у Швеції (одній з найщасливіших країн світу!) безпосередньо пов’язані з мобінгом на роботі.

Українське законодавство досі не знало поняття мобінгу. А тому притягнути до відповідальності агресивних колег по роботі чи начальства можна було хіба що тоді, коли справа доходила до тілесних ушкоджень.

Під час постійних принижень на роботі психіка почувається так само, як після пережитого досвіду війни або в’язниці.

Ми з колегами розробили та зареєстрували законопроєкт № 4306, який чітко визначає, що саме вважається мобінгом, та запроваджує адміністративне покарання за нього – штраф або громадські роботи.

Мобінг – психологічне або економічне насильство, яке використовують для приниження людської гідності, створення ворожої, образливої атмосфери або щоб змусити співробітника звільнитися. До мобінгу можуть вдаватися як колеги, так і начальство. Нерідко цькування колеги відбувається в онлайні: у месенджерах, соцмережах, на сайтах. У нашому законопроєкті це також вважається мобінгом.

Мобінг часто порівнюють із булінгом. Проте це різні поняття. Булінг може стосуватися будь-якої людини в будь-якому колективі чи сфері зайнятості. А мобінг – виключно про цькування в робочому колективі.

Мобінг може проявлятися чотирма способами.

1. Економічний тиск – навмисно занижена зарплата чи позбавлення премії, нерівномірний розподіл завдань між працівниками, урізання можливостей для кар’єрного росту.
2. Психологічний тиск – погрози, висміювання, наклепи, ворожа атмосфера, зневажливі зауваження та вигуки.
3. Створення нестерпного робочого середовища – коли працівника ізолюють від колективу, не запрошують на зустрічі та наради, де він зазвичай бере участь.
4. Цькування – відверте приниження гідності працівника, умисні штовхання.

Суворість покарання за мобінг відрізнятиметься:

• за перший доведений випадок мобінгу, вчинений колегами або роботодавцем – штраф від 1700 до 2550 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин.
• якщо мобінг вчиняє група осіб або якщо протягом року після першого покарання його повторно вчиняють колеги чи роботодавець – штраф від 3400 до 5100 грн або громадські роботи від 40 до 60 годин.
• те ж саме покарання (штраф 3400-5100 грн або громадські роботи 40-60 годин) передбачено, якщо мобінг заподіяв шкоду психічному здоров’ю постраждалого.

Мабуть, у вас виникло питання: чи не будуть використовувати закон про мобінг недобросовісні співробітники? Наприклад, щоб звести рахунки з ненависним шефом чи щоб уникнути власного звільнення, навіть якщо на це є об’єктивні причини?

Відповідь – ні. По-перше, факт мобінгу потрібно буде довести. Для цього підійде наявність аудіо чи відеодоказів, свідчення колег, документальні підтвердження економічного чи будь-якого іншого тиску. Наприклад, якщо всім дали премію, а вам ні – свідчення цього можна отримати в документації компанії.

Є типові ознаки мобінгу:

1. Систематичність, повторюваність цькувань.
2. Наявність сторін – кривдник, потерпілий (жертва мобінгу), спостерігачі.
3. Дії або бездіяльність кривдника, які принизили, спричинили психічну шкоду, страх або тривогу, соціально ізолювали жертву мобінгу або змусили її звільнитися з роботи.

Чи працюватиме цей закон? Скептикам пропоную пригадати історію з булінгом. Нещодавно, у 2018 році, Верховна Рада схвалила закон щодо протидії цьому явищу. Тепер за булінг карають штрафами від 850 грн до 3400 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

У перші ж місяці дії закону за булінг почали реально штрафувати. Першим прецедентом став випадок у Борисполі. У лютому 2019 року суд оштрафував на 850 грн батьків школярки, яка виклала в Instagram непристойні фото своєї однокласниці.

Аналогічно покарали батька школяра з Одеси – хлопець ображав та поранив кульковою ручкою свою однокласницю. Захищає закон і педагогів: на Хмельниччині старшокласника покарали за образи та психологічний тиск на вчителя.

Список прикладів можна продовжувати. Норми закону про булінг не лишилися на папері, а ефективно працюють в реальному житті. Впевнена – те ж саме після ухвалення буде із законопроєктом № 4306 про мобінг.

Звільнятися чи терпіти приниження на роботі – не вихід. Вихід – карати кривдника і захищати права працівників.

І наостанок відповім на запитання, яке, можливо, виникне в деяких людей. Навіщо терпіти утиски на роботі? Чому просто не звільнитися?

Я б закликала не перекладати відповідальність кривдника на жертву. Хтось, справді, просто піде з посади. А хтось через скрутні обставини чи особисті причини буде змушений і далі страждати від утисків шефа чи колег, аби не залишитися без грошей.

Звільнятися чи, навпаки, терпіти приниження вашої гідності, щоб не втратити роботу – не вихід. Вихід – карати кривдника і захищати права працівників. Для цього і потрібен наш закон.

Зараз документ знаходиться на розгляді Комітету з питань правоохоронної діяльності і, сподіваюся, скоро надійде до сесійної зали.