Виплачуємо дивіденди юрособі: ставимо акценти

Автор: Альошкіна Наталя, податковий експерт.

Вкладаючись у будь-яку справу, завжди чекаєш отримати від цього прибуток, або, іншими словами, дивіденди. Виплата цих дивідендів і буде найпрозорішим способом отримати частину прибутку від своїх вкладень. Що розуміти під дивідендами для цілей оподаткування, які загальні правила виплати таких дивідендів і від чого залежить їх розмір? Як відображати дивіденди в прибутковій декларації? Усе це ми розглянемо тут. А розпочнемо з виплати класичних дивідендів юрособі-резиденту.

Дивіденди — це...

Розпочнемо з класичного визначення дивідендів. Це платіж, що здійснюється юрособою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів або інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (п.п. 14.1.49 ПКУ). Практично аналогічне визначення застосовується в бухоблікових цілях (п. 4 НП(С)БО 15). Звідси висновок: виплата дивідендів, у її класичному розумінні, не залежить від наявності та розміру прибутку, визначеного за податковими правилами. Головною умовою виплати класичних дивідендів є наявність у підприємства бухгалтерського прибутку. А отже, виплатити їх за період, у якому не було бухприбутку, не вийде.

До речі, за наявності звільненого від оподаткування прибутку може скластися ситуація, коли чистий прибуток у фінзвітності набагато вище за оподатковуваний прибуток за рядком 04 прибуткової декларації. Нехай цей момент вас теж не бентежить, адже для цілей виплати дивідендів у будь-якому разі відштовхуємося саме від бухгалтерського прибутку, а не від об’єкта обкладення податком на прибуток.

З 01.01.2021 р. для цілей оподаткування до дивідендів прирівняли виплати учасникам-нерезидентам, при здійсненні яких формально не відбувається розподілу прибутку (п.п. 14.1.49 ПКУ). Це так звані конструктивні дивіденди. Умовно їх можна поділити на дві групи виплат на користь:

(1) нерезидента в межах контрольованих операцій. Якщо порушено принцип «витягнутої руки» (тобто завищено вартість товарів (робіт, послуг) в операціях придбання або занижено її в операціях продажу), суми таких «відхилень» визнаються прирівняними до дивідендів. По суті, це ті ж суми коригувань за правилами трансфертного ціноутворення (п.п. 39.2.1.1 ПКУ), показники яких зазначаються в додатку ТЦ до прибуткової декларації (збільшуючі податкові різниці);

(2) засновника та/або учасника-нерезидента в грошовій/негрошовій формі у зв’язку з операціями:

— зменшення статутного капіталу (СК);

— викупу юрособою корпоративних прав у власному статутному капіталі;

— виходу учасника зі складу госптовариства;

— іншою аналогічною операцією між юрособою та її учасником,

за умови, що такі операції призводять до зменшення нерозподіленого прибутку юрособи.

При здійсненні таких виплат нерезиденту резидент з 01.01.2021 р. зобов’язаний буде утримати з названих доходів податок на репатріацію (за ставкою 15 %, якщо інша ставка не встановлена міжнародним договором). А ось авансовий внесок за конструктивними дивідендами сплачувати не потрібно (п.п. 57.1¹.7 ПКУ). Детальніше див. «Авансовий внесок на дивіденди: загальні питання» сьогоднішнього номера.

Далі розглянемо оподаткування класичних дивідендів.