Застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період карантину

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 р. № 2473 «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473) з урахуванням вимог пунктів 52¹ - 52⁵ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ щодо правомірності нарахування пені повідомляє таке.

Згідно з пунктом 52¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах другому - дев'ятому цього пункту.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Підпунктом 54.3.3 ПКУ визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку та збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Визначення поняття пені встановлено підпунктом 14.1.162 ПКУ, а саме: пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 3.1 статті З ПКУ встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; ПКУ; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - закони з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень ВР АР Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим ПКУ.

При цьому пунктом 5.1 статті 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

Враховуючи викладене, ПКУ регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 статті 1 ПКУ).

Водночас правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права й обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушенні: ними валютного законодавства визначено Законом № 2473.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 2473 питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Частиною 3 ст. 3 Закону № 2473 визначено, що у разі, якщо положення інших законів суперечать положенням Закону, застосовують положення цього Закону.

Частиною 5 ст. 13 Закону № 2473 передбачено, що порушення нерезидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті, або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закону №2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену ч. 5 цієї статті.

Із системного аналізу зазначених вище норм ПКУ та Закону 2473 вбачається, що на пеню, нараховану відповідно до Закону 2473, не поширюються положення пункту 52¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

При цьому норми Закону № 2473 та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).