Щорічна відпустка: основне

Автори: Вороная Наталія, редактор,
Савченко Олена, експерт з питань оплати праці,
Ушакова Лілія, експерт з питань оплати праці,
Чернишова Наталія, податковий експерт.

Літо є літо. Навіть у наш непростий епідеміологічний час. Тому слід чекати, що незабаром працівники почнуть масово йти в щорічні відпустки. А отже, бухгалтерам не завадить освіжити в пам’яті всі відпускні питання. Допоможе в цьому наш спецвипуск. З нього ви дізнаєтеся про правила надання щорічних відпусток, їх оплату, відображення відпускних в обліку та звітності, компенсацію за невикористані дні відпустки, а також про створення і використання резерву відпусток.

Хто має право на щорічну відпустку? Коли, крім основної, працівнику належить ще й додаткова відпустка? Як правильно порахувати відпускний стаж? Перелічені питання ми й розглянемо в цьому розділі. А ще з’ясуємо, як надавати відпустку новачкам, як правильно ділити відпустку на частини, що врахувати, відкликаючи працівника з відпустки. Не забудемо і про документальне оформлення.

1.1. Види щорічних відпусток і право на них

Право на щорічну відпустку мають особи, які працюють в Україні та перебувають у трудових відносинах з роботодавцями — юридичними або фізичними особами (ст. 2 Закону про відпустки, ст. 74 КЗпП).

Таке право не залежить від:

— виду трудового договору (строковий, безстроковий);

— умов прийняття працівника на роботу (за основним місцем роботи чи за сумісництвом, на постійну, тимчасову або сезонну роботу);

— режиму роботи (повний, неповний або скорочений робочий час).

Не важливі тут ані статус роботодавця (юридична чи фізична особа), ані його форма власності, вид діяльності або галузева належність.

Також не має значення, є працівник громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства.

А ось громадяни, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, права на відпустку не мають, оскільки такі відносини регулюються не трудовим, а цивільно-правовим законодавством.

На період відпустки за працівником зберігаються його місце роботи (посада) і заробітна плата

Звільнити працівника в період його перебування у відпустці роботодавець за власною ініціативою не має права (ч. 3 ст. 40 КЗпП). Виняток — повна ліквідація підприємства.

А ось на звільнення у відпустці за власним бажанням працівника або за угодою сторін заборон немає.

Замінювати відпустку грошовою компенсацією заборонено. Виняток становлять окремі випадки, прямо передбачені ст. 24 Закону про відпустки (див. підрозділ 4.2).

Щорічні відпустки поділяють на основні та додаткові.

А додаткові відпустки, у свою чергу, теж поділяються на декілька видів:

— за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);

— за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки);

— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Колективним договором, угодою та трудовим договором для працівників можуть установлюватися й інші види щорічних відпусток. Але обов’язкова умова: такі відпустки мають бути оплачуваними (див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16).

Якщо роботодавець необґрунтовано відмовляє працівнику в наданні відпустки, яка йому належить, наявне пряме порушення вимог законодавства про працю. За це роботодавець та його посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальність (див. ст. 265 КЗпП, ст. 41 КУпАП).

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам в обов’язковому порядку і гарантована державою.

А ось щорічна додаткова відпустка належить не всім. Перелічимо категорії осіб, які згідно із Законом про відпустки мають право на щорічну додаткову відпустку (див. табл. 1.1). Зауважимо, що наведений перелік не є вичерпним, оскільки такі відпустки працівникам можуть надавати також на підставі інших законодавчих актів.