Щодо примушування працівників до написання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати

Серед останніх звернень до Держпраці було клопотання надати роз’яснення «Чи правомірною є вимога адміністрації  до працівників написати заяви про відпуски без збереження заробітної плати?».

Згідно статті 19 Конституції органи державної влади їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції інспекції праці визначені у Конвенції № 81 1947 р. про інспекцію праці у промисловості й торгівлі Конвенцію ратифіковано Законом № 1985-IV від 08.09.2004 р., полягають , зокрема, у реалізації превентивних заходів,  наданні інформації та освітніх послуг працівникам і роботодавцям з метою забезпечення дотримання прав людини у сфері праці.

Відповідно підпункту 46 пункту 4 «Положення про Державну службу України з питань праці» що затверджене постановою КМУ України від 11.02.2015 р. № 96, Держпраці забезпечує роботодавців та працівників інформацією та роз’ясненнями щодо ефективних засобів дотримання законодавства та запобігання можливим його порушенням.

З урахуванням вищевикладеного фахівці управління Державної служби інформують працівників і роботодавців щодо надання відпусток без збереження заробітної пати.

Право на відпустки мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, виду діяльності та галузі, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (стаття 2 Закону України “Про відпустки”).

Законом України “Про відпустки” передбачено надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати: відпусток, що надаються працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку, і відпусток, що надаються за погодженням сторін (роботодавця і працівника).

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, за заявою працівника відпустка без збереження заробітної плати надається в обов’язковому порядку.

Статтею 26 Закону України “Про відпустки” передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Водночас статтею 84 Кодексу Законів про працю в Україні  передбачено, що у разі встановлення Кабміном карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”  термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін – 15 календарних днів.

Таким чином згідно норм законодавства надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати здійснюється в інтересах саме працівників (статті 25, 26 Закону України «Про відпустки», ст. 84 КЗпП) за їх бажанням, а не з ініціативи роботодавця.

Будь-які форми тиску на працівника з метою змусити написати його заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати є протиправними.

Згідно статті  19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також відповідно до статті 60 Конституції ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 68 Конституції України встановлює обов’язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З уразі порушення законодавства про працю громадяни мають право звернутися зі скаргою до профспілки, Державної служби України з питань праці, із позовом до суду.

Якщо примус приймає крайні форми: загрози життю і здоров’ю, репутації або власності слід негайно повідомляти на номер скороченого екстреного виклику “102” до оператора Call-центру Національної поліції.

Доведений в суді або виявлений Державною службою України з питань праці  факт примусу до написання заяви на відпустку без збереження заробітної плати – це серйозний ризик і для організації, і для її керівництва.

Відповідальність за примус до написання заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати може бути не тільки дисциплінарною і адміністративною, але й кримінальною.

О. Легкий. І. Часник, спеціалісти відділу контролю північно-західного напрямку.