Використовуємо автомобіль фізособи

Автори: Вороная Наталія, редактор, Марченко Олена, експерт з питань оплати праці, Чернишова Наталія, податковий експерт.

Практично кожному підприємству в межах його господарської діяльності доводиться мати справу з фізичними особами. Зокрема, юрособа може укладати з ними договори на виконання робіт або надання послуг, купувати й орендувати у них майно, позичати їм гроші, виплачувати дивіденди і роялті, надавати фінансову допомогу тощо. У цьому спецвипуску ми розповімо, як правильно оформити такі взаємовідносини, і розглянемо порядок оподаткування доходів, що виплачуються фізособам. Причому йтиметься як про звичайних громадян, так і про самозайнятих осіб.

Важко уявити господарську діяльність будь-якого підприємства без використання автомобіля. Проте не завжди його придбання відповідає інтересам суб’єкта господарювання. Іноді необхідність у тому чи іншому транспортному засобі виникає тимчасово або в підприємства немає фінансової можливості його придбати.

У такому разі можна взяти у користування автомобіль працівника або іншої фізичної особи.

При цьому можливі такі варіанти його використання:

1) на підставі договору оренди;

2) на підставі договору позички;

3) компенсація працівнику витрат відповідно до ст. 125 КЗпП.

Пропонуємо розглянути правові аспекти кожного з таких варіантів використання чужого автомобіля та вивчити їх податкові наслідки як для підприємства, так і для власника транспортного засобу.

1.1. Оренда автомобіля

Правовий аспект

Форма договору. Для оренди автомобіля передусім необхідно укласти договір оренди, причому обов’язково в письмовій формі (ч. 1 ст. 799 ЦКУ).

На підставі договору оренди (найму) орендодавець передає або зобов’язується передати орендарю майно в користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦКУ).

Необхідність нотаріального посвідчення такого договору залежить від того, чи є фізособа, яка виступає однією зі сторін договору, суб’єктом господарської діяльності.

Якщо договір оренди транспортного засобу укладено з фізособою, не зареєстрованою підприємцем, то ч. 2 ст. 799 ЦКУ вимагає його обов’язкового нотаріального посвідчення.

Договір оренди транспортного засобу, однією зі сторін якого є фізична особа, не посвідчений нотаріально, є нікчемним

Це випливає з норм ст. 220 ЦКУ. Причому згідно з ч. 1 ст. 236 ЦКУ нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення і для визнання його таким рішення суду не потрібно.

Проте якщо одна зі сторін договору ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд у певних випадках може визнати такий договір дійсним. Так може статися, якщо сторони домовляться про всі істотні умови, що підтверджується письмовими доказами, і при цьому відбудеться повне або часткове виконання договору (ч. 2 ст. 220 ЦКУ).

Якщо ж орендодавець зареєстрований як ФОП і надає транспортний засіб у користування за договором оренди в межах своєї підприємницької діяльності, то нотаріальне посвідчення такого договору не є обов’язковим. Таку позицію підтримували і суди (див., наприклад, постанову ВГСУ від 02.08.2017 р. у справі № 911/2761/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/68108519; п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 22.01.2013 р. № 01-06/85/2013; рішення ВАСУ від 04.04.2017 р. № К/800/26479/16 // reyestr.court.gov.ua/Review/65967866).

Необхідно врахувати! Якщо підприємство має намір орендувати автомобіль у свого директора, то директор не має права підписувати договір оренди і зі сторони орендаря, і зі сторони орендодавця (ч. 3 ст. 238 ЦКУ). У такому разі договір від імені підприємства може бути підписаний іншою особою, що має для цього повноваження на підставі статуту або відповідної довіреності. У протилежному випадку договір може бути визнаний недійсним.

Умови договору. У договорі оренди мають бути зазначені об’єкт оренди, строк оренди, розмір орендних платежів і періодичність їх виплати, обов’язки сторін щодо проведення ремонтних робіт об’єкта оренди, відповідальність сторін тощо.

Якщо в договорі строки виплати орендної плати не визначені, її виплачують щомісяця (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Договір, у якому строк оренди не встановлений, вважається укладеним на невизначений строк (ч. 2 ст. 763 ЦКУ).

Зупинимося детальніше на такій важливій умові договору, як розподіл між його сторонами обов’язків щодо здійснення витрат на ремонт автомобіля.

Порядок проведення ремонту об’єктів оренди прописаний у ст. 776 ЦКУ. Згідно з її нормами, якщо договором або законом не встановлено інше:

— поточний ремонт здійснюється орендарем за його рахунок;

— обов’язок з проведення капітального ремонту покладається на орендодавця.

Щоб уникнути спірних ситуацій, доцільно передбачити в договорі оренди строки, в які слід проводити капітальний ремонт. Якщо такі строки не встановлені або ремонт викликаний невідкладною потребою, капремонт має бути проведений у розумний строк (ч. 2 ст. 776 ЦКУ).

Якщо орендодавець не провів капітального ремонту автомобіля, що перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право (ч. 3 ст. 776 ЦКУ):

1) самостійно провести капітальний ремонт, зарахувавши його вартість у рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту з орендодавця;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Водночас умовами договору оренди можна передбачити й інший розподіл обов’язків сторін з проведення капітального ремонту. Наприклад, покласти відповідний обов’язок на орендаря або обумовити спільне проведення капремонту орендодавцем і орендарем.

Важливо! Слід розрізняти ремонт і поліпшення орендованого майна (ст. 778 ЦКУ). Поліпшення майна — це певні зміни об’єкта оренди, які покращують можливості його використання, але при цьому не є необхідними. Поліпшення автомобіля можуть забезпечити економніше використання палива, додаткові функції, підвищення безпеки його експлуатації.

Відшкодування вартості витрат на поліпшення тій чи іншій стороні договору залежить від двох умов:

1) наявність згоди орендодавця на проведення поліпшень;

2) вид поліпшення — відокремлюване від об’єкта оренди без його пошкодження чи невідокремлюване.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від орендованого об’єкта без його пошкодження, орендар має право на їх вилучення при поверненні майна орендодавцю

Таке право передбачено ч. 2 ст. 778 ЦКУ. У разі вилучення, безумовно, питання про відшкодування вартості поліпшення орендарю не виникає. Прикладом відокремлюваних поліпшень може бути встановлення ГБО, дорожнього відеореєстратора, сигналізації тощо.

Стосовно невідокремлюваного поліпшення необхідно враховувати, було воно виконано за згодою орендодавця чи ні. Незважаючи на те що поліпшення орендованого майна повинне здійснюватися тільки за згодою орендодавця (ч. 1 ст. 778 ЦКУ), на практиці орендарі нерідко нехтують цією вимогою.

У разі отримання згоди орендар має право вимагати від орендодавця відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень або зарахування їх вартості в рахунок орендних платежів (ч. 3 ст. 778 ЦКУ).

Якщо ж орендар діяв без згоди орендодавця, витрати на поліпшення йому відшкодовані не будуть. Вимога компенсації від орендодавця буде безпідставною, оскільки вносити будь-які зміни в орендоване майно на власний розсуд орендар не мав права (ч. 5 ст. 778 ЦКУ).

Повідомлення за формою № 20-ОПП. Якщо договір оренди автомобіля укладено, то слід подати до органу ДПС повідомлення за формою № 20-ОПП про новий об’єкт оподаткування (засіб отримання доходу), яким є автомобіль. Зробити це необхідно протягом 10 робочих днів після оформлення договору оренди з фізособою. Детально про подання форми № 20-ОПП див. у «Податки & бухоблік», 2020, № 75.

А тепер перейдемо до вивчення питання оподаткування доходу фізичної особи, яка надає автомобіль в оренду.