Соглашение о взаимозачете не отождествляется с бартерным договором

   Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 № 821/2579/13-а
   
   Неправомірними визнали суди ототожнення податковим органом угоди про взаємозалік з бартерним договором та прийняття у зв’язку із цим податкового повідомлення-рішення про нарахування на підприємство пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
   
   Зокрема, при прийнятті відповідного рішення податківці керувалися пунктом 4 статті 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV (далі — Закон № 351). Згідно з цією нормою суб’єкти ЗЕД України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов’язані протягом п’яти робочих днів із дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити митні органи (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або податкові органи (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). Неподання або несвоєчасне подання такої інформації тягне за собою нарахування пені у розмірі 1% вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.
   
   Проте, на думку судів, угода про взаємозалік і бартерний договір — це зовсім різні цивільно-правові договори.
   
   Бартерні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та спеціальним законом — Законом № 351.
   
   Згідно із вказаними законами товарообмінна (бартерна) операція у галузі ЗЕД — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким часткова оплата експортних (імпортних) поставок передбачена в натуральній формі, між суб’єктом ЗЕД України та іноземним суб’єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами у будь-якому поєднанні, не опосередкований рухом коштів у готівковій або безготівковій формі.
   
   З огляду на зазначені правові приписи, як указав, зокрема, суд першої інстанції у своєму рішенні від 24.10.2013, бартерна операція — це господарська операція, яка оформлена бартерним договором. При укладенні бартерного договору та проведенні бартерної операції сторони розглядають обмін товарами як одну угоду (умови такої угоди передбачають виконання зустрічних зобов’язань, взятих на себе сторонами саме за цією угодою). Предметом бартерного договору є обмін товарами (роботами, послугами) між суб’єктами господарювання, а однією з істотних умов — загальна вартість товарів (робіт, послуг), яка зазначається в договорі. Тобто за своєю юридичною природою бартерний договір є договором міни.
   
   З матеріалів справи вбачалось, що укладена між підприємством та іноземною компанією угода не є бартерною. Оскільки надання агентських послуг за імпортним контрактом згідно із цією угодою здійснювалося сторонами як окремі, не пов’язані між собою господарські операції та фактично між сторонами мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог.