Прив’язка ціни у договорі до інвалюти: чи законно?

Автор: Амброзяк Наталя, юрист.

Від знецінення гривні зараз, на жаль, нікуди не дітися. Тому українським бізнесменам доводиться шукати способи, як вберегти від цього кошти, які так складно дістаються. Також багато хто використовує іноземні комплектуючі, товари або навіть послуги у своїй госпдіяльності. Коливання курсу відбуваються постійно і часто, на жаль, не на користь гривні. Тож у ціні товару/роботи/послуги цей нюанс також потрібно якось врахувати. Для того, щоб вирішити ці проблеми, дехто намагається змінювати вартість відповідно до коливання курсу інвалюти. Однак чи законно це щодо внутрішньоукраїнських договорів? Як можна це сформулювати у договорі? Що робити, якщо у договорі нічого не згадується про курс інвалюти? Зараз розкажемо.

Прив’язатися до інвалюти: законно чи ні?

Перша думка, яка може виникнути: для розв’язання проблеми зі знеціненням гривні потрібно просто передбачити ціну в інвалюті. Однак щодо внутрішньоукраїнських договорів усе не так просто. Дивіться.

Нормативка. Стосовно питання ціни у договорі ми орієнтуємося у першу чергу на ЦКУ та ГКУ. Спойлер ☺: ці кодекси регулюють інвалютну прив’язку по-різному.

У внутрішньоукраїнських договорах ціна має визначатися у гривнях (ст. 524 ЦКУ, ч. 2 ст. 189 ГКУ). Ну і платити потрібно також у гривні, бо це єдиний законний засіб платежу на території України (ч. 1 ст. 192 ЦКУ, ч. 1 ст. 5 Закону № 2473*).

* Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII.

Використовувати інвалюту як засіб платежу та ціну у договорі можна у зовнішньоекономічних договорах (контрактах). Також є інші винятки, коли можна використовувати на території України саме інвалюту (див. ч. 2 ст. 5 Закону № 2473). Але ці винятки нам навряд допоможуть.