Визначення щодо постачання товарів / послуг
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПКУ.
Згідно з підпунктами 14.1.185, 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПКУ:
- постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності;
- постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Перша подія для ПДВ
Пунктом 187.1 ст.187 ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Гарантійний внесок і постачання
Якщо за договором кошти, отримані як гарантійний внесок, у майбутньому зараховуються в оплату товарів (робіт, послуг), податкові органи розглядають такий внесок як авансовий платіж (часткову оплату). У такому випадку на дату надходження гарантійного внеску продавець отримує кошти як оплату за майбутнє постачання, тобто спрацьовує «перша подія» з ПДВ, і в продавця виникають податкові зобов’язання. На цю дату він зобов’язаний нарахувати ПЗ та скласти податкову накладну на суму отриманого внеску.
Оскільки, кошти у вигляді гарантійних внесків в майбутньому зараховуються в оплату за товари (роботи, послуги), то податкові зобов’язання за такою операцією виникають на дату отримання таких коштів продавцем.
Якщо в договорі прямо зазначено, що гарантійний внесок буде зарахований у рахунок вартості товарів/послуг, його слід обкладати ПДВ за загальними правилами передоплати.
Якщо ж гарантійний платіж за своєю суттю є заставою / поверненим забезпеченням, що не зараховується в оплату постачання і підлягає поверненню покупцю (за відсутності порушень), тоді він не формує об’єкта оподаткування до моменту, коли змінюється його призначення (наприклад, зараховується в оплату або утримується як штраф).
Тому бухгалтеру важливо уважно прописати в договорі призначення гарантійного внеску і вже від цього будувати ПДВ‑наслідки та документообіг.