07.09.15 00:09
Друкувати
О применении понижающего коэффициента единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование
Державна фіскальна служба України листом від 20.08.2015 № 31041/7/99-99-17-03-03-17 надала роз’яснення щодо тлумачення норм податкового законодавства стосовно застосування понижуючого коефіцієнта єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зокрема, пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці». Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 19 Закону № 108).
Розмір єдиного внеску встановлено статтею 8 Закону № 2464.
При цьому п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 визначено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464 для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати не перевищує 200 відсотків, середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 20І4 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.
Коефіцієнт застосовується, мри нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем робота.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.
Крім того, відповідно до пп. 3 п. З розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.
Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно усі умови, передбачені п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, у чому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.
Якщо ж роботодавцем виконані одночасно усі умови п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується.
Також слід врахувати, що оскільки обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, законодавством не передбачено перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування коефіцієнта.
Зокрема, пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці». Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 19 Закону № 108).
Розмір єдиного внеску встановлено статтею 8 Закону № 2464.
При цьому п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 визначено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464 для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати не перевищує 200 відсотків, середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 20І4 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464.
Коефіцієнт застосовується, мри нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем робота.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок.
Крім того, відповідно до пп. 3 п. З розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.
Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно усі умови, передбачені п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, у чому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску.
Якщо ж роботодавцем виконані одночасно усі умови п. 95 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку з вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується.
Також слід врахувати, що оскільки обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, законодавством не передбачено перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування коефіцієнта.
Рубрика:
- Інше
- /
Коментарі
