21.09.15 00:06
Друкувати
Недостатки Налогового кодекса в пользу налогоплательщиков
Марк Бейгельзімер
аудитор, директор АФ "Трансаудит"
Зазвичай подяки тим, хто допомагав в створенні публікації, роблять в її останньому абзаці. В даному випадку навпаки: почнемо з подяки адвокату Олексію Святогору за ідею (та її втілення в життя) перевірки легітимності програмних засобів, які використовує Державна фіскальна служба Україна (далі ДФС України) (колишні Міністерство доходів і зборів України та Державна податкова адміністрація України) (див. http://argumentua.com/stati/baza-dannykh-nalogovyi-blok-vne-zakona-dokumenty).
Переважна більшість актів перевірок податківців містить посилання, як на джерела отримання інформації, на бази даних, зокрема, Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України (створена ще до прийняття ПКУ і ще тоді визнана Мінюстом нелегітимною), Податковий блок, Тах та інші.
Жодна людина не має противитися технічному прогресу, зокрема інформатизації, компьютерізації тощо. Єдина умова: технічний прогрес має іти на користь суспільству, а не навпаки. Інакше, створюємо кумира – отримуємо вампіра.
Ось так коштом платників податків і створили ситуацію, що суттєва частка їх нібито порушень податкового законодавства – правочини з контрагентами, які чимось не сподобались податківцям, відмінні значення об’єктів оподаткування, помилки третіх осіб тощо. А засіб негайної ідентифікації цих нібито порушень – податкові інформаційні бази, неправомірному використанню яких треба активно протидіяти.
О. Святогор обмежився перевіркою легітимності лише бази Податковий блок, окрім того його емоційні рекомендації мають загальний характер з точки зору їх використання в адміністративному судочинстві. Нижче надаються більш прагматичні та узагальнені поради.
Платник податків від дати отримання акту податкової перевірки до подання адміністративного позову про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень має досить багато часу. Він може надати заперечення на акт (п. 86.7 ПКУ) до органу, що надавав наказ на перевірку, оскаржити податкові рішення-повідомлення (стаття 56 ПКУ) до Головного управління ДФС обласного рівня, а далі безпосередньо до ДФС України. На практиці "досить багато часу" – це 40-80 календарних днів.
Якщо в акті перевірки є посилання хоч на одну з баз Міндоходів, платнику податків, доцільно без зволікань звернутися з запитом на отримання публічної інформації про неї до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за наведеною формою. Оскільки судді можуть не визнати доказом ксерокопію відповіді третій особі (О. Святогору та іншим), то звертатися має або керівник платника податку, або його представник в суді. Запит надсилається пріоритетним листом або кур’єрською поштою. Адміністрація Державної служби (треба віддати їй належне!) бездоганно дотримується норм Закону України "Про доступ до публічної інформації". Вже через 5-7 днів запитувач отримує відповідь електронною поштою, а ще десь через тиждень гонець в фірмовому одязі доставляє йому щільний конверт з відповіддю в паперовому вигляді. Отже, вистачає часу, щоб обґрунтувати в адміністративному позові відсутність аb ovo доказової бази в акті податкової перевірки.
Нижче наведено фрагмент адміністративного позову з застосуванням відповіді Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
Авторами Акту перевірки (аркуш 13) визначено нібито розбіжності Позивача з ТОВ "Індепендент Груп" з посиланням на базу даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДФС". Створення та використання такого роду баз не заборонено ПКУ, зокрема його статтею 74:
"74.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
74.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань".
За приписами частин першої-другої статті 9 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"
"Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи. Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним", а за приписами абзацу третього - четвертого статті 10 цього ж закону
"Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації: … організовує проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації; здійснює контроль за забезпеченням захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом".
За даними листа спеціально уповноваженого центрального органу – Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 20.02.2015 р № 01/03/01-779 (Додаток 22)
"Станом на 17.02.2015 Адміністрацією Держспецзв’язку не реєструвалося атестати відповідності КЗСІ інформаційних баз, створених Державною фіскальною службою України (колишнім Міндоходів України чи колишньою ДПА України), з такими назвами ; АІС ОП "Податки", АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів", ІС "Подкатковий блок". Відомостей щодо АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів" в інформаційному фонді Реєстру ІТС немає"
Таким чином, база даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДФС" не відома навіть Держспецзв’язку, без якого вона не має права на існування, якому вона мала бути відомою і з яким мала бути узгодженою ще до її створення, невідомо що це таке, ким і як створено, як застосовувати і забезпечувати дотримання комерційної таємниці. Природне, що ступінь доказовості і довіри до неї нульова, а в Позивача є всі підстави просити суд застосувати на імперативну норму частини третьої статті 70 КАСУ "Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги": відсутність законодавчого підґрунтя для висновку про завищення Позивачем внаслідок правочинів з ТОВ "Індепендент Груп" податкового кредиту з ПДВ доведено".
Аналогічно: відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 13.12.2010 р. за № 1467 при визначенні митної вартості товарів за сумно відомим резервним методом широко використовуються програмний комплекс ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ("Єдина автоматизована інформаційна система ДМСУ"). За нормою частини другої статті 64 Митного кодексу України
"2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях".
Митники ж волюнтаристськи зичать раніше визнані (визначені) органами доходів і зборів митні вартості виключно з більшою ціною імпортованого товару з нелегітимних баз "Інспектор-2006" та ЄАІС, невідомих Держспецзв’язку. Отже, суб’єктам митного свавілля ще до подачі адміністративного позиву доцільно звертатися з запитом на отримання публічної інформації про ці бази до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за формою, наведеною в дописі. Використання доказів не легітимності джерел інформації податкових та митних органів суттєво посилює правову позицію їх опонентів в адміністративному судочинстві, проте обмежуватись тільки цими доказами не можна: треба доводити правоту і по суті.
аудитор, директор АФ "Трансаудит"
Зазвичай подяки тим, хто допомагав в створенні публікації, роблять в її останньому абзаці. В даному випадку навпаки: почнемо з подяки адвокату Олексію Святогору за ідею (та її втілення в життя) перевірки легітимності програмних засобів, які використовує Державна фіскальна служба Україна (далі ДФС України) (колишні Міністерство доходів і зборів України та Державна податкова адміністрація України) (див. http://argumentua.com/stati/baza-dannykh-nalogovyi-blok-vne-zakona-dokumenty).
Переважна більшість актів перевірок податківців містить посилання, як на джерела отримання інформації, на бази даних, зокрема, Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДФС України (створена ще до прийняття ПКУ і ще тоді визнана Мінюстом нелегітимною), Податковий блок, Тах та інші.
Жодна людина не має противитися технічному прогресу, зокрема інформатизації, компьютерізації тощо. Єдина умова: технічний прогрес має іти на користь суспільству, а не навпаки. Інакше, створюємо кумира – отримуємо вампіра.
Ось так коштом платників податків і створили ситуацію, що суттєва частка їх нібито порушень податкового законодавства – правочини з контрагентами, які чимось не сподобались податківцям, відмінні значення об’єктів оподаткування, помилки третіх осіб тощо. А засіб негайної ідентифікації цих нібито порушень – податкові інформаційні бази, неправомірному використанню яких треба активно протидіяти.
О. Святогор обмежився перевіркою легітимності лише бази Податковий блок, окрім того його емоційні рекомендації мають загальний характер з точки зору їх використання в адміністративному судочинстві. Нижче надаються більш прагматичні та узагальнені поради.
Платник податків від дати отримання акту податкової перевірки до подання адміністративного позову про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень має досить багато часу. Він може надати заперечення на акт (п. 86.7 ПКУ) до органу, що надавав наказ на перевірку, оскаржити податкові рішення-повідомлення (стаття 56 ПКУ) до Головного управління ДФС обласного рівня, а далі безпосередньо до ДФС України. На практиці "досить багато часу" – це 40-80 календарних днів.
Якщо в акті перевірки є посилання хоч на одну з баз Міндоходів, платнику податків, доцільно без зволікань звернутися з запитом на отримання публічної інформації про неї до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за наведеною формою. Оскільки судді можуть не визнати доказом ксерокопію відповіді третій особі (О. Святогору та іншим), то звертатися має або керівник платника податку, або його представник в суді. Запит надсилається пріоритетним листом або кур’єрською поштою. Адміністрація Державної служби (треба віддати їй належне!) бездоганно дотримується норм Закону України "Про доступ до публічної інформації". Вже через 5-7 днів запитувач отримує відповідь електронною поштою, а ще десь через тиждень гонець в фірмовому одязі доставляє йому щільний конверт з відповіддю в паперовому вигляді. Отже, вистачає часу, щоб обґрунтувати в адміністративному позові відсутність аb ovo доказової бази в акті податкової перевірки.
Нижче наведено фрагмент адміністративного позову з застосуванням відповіді Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
Авторами Акту перевірки (аркуш 13) визначено нібито розбіжності Позивача з ТОВ "Індепендент Груп" з посиланням на базу даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДФС". Створення та використання такого роду баз не заборонено ПКУ, зокрема його статтею 74:
"74.1. Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
74.2. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань".
За приписами частин першої-другої статті 9 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах"
"Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи. Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним", а за приписами абзацу третього - четвертого статті 10 цього ж закону
"Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації: … організовує проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації; здійснює контроль за забезпеченням захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом".
За даними листа спеціально уповноваженого центрального органу – Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 20.02.2015 р № 01/03/01-779 (Додаток 22)
"Станом на 17.02.2015 Адміністрацією Держспецзв’язку не реєструвалося атестати відповідності КЗСІ інформаційних баз, створених Державною фіскальною службою України (колишнім Міндоходів України чи колишньою ДПА України), з такими назвами ; АІС ОП "Податки", АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів", ІС "Подкатковий блок". Відомостей щодо АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів" в інформаційному фонді Реєстру ІТС немає"
Таким чином, база даних "Автоматизоване співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту розрізі контрагентів на рівні ДФС" не відома навіть Держспецзв’язку, без якого вона не має права на існування, якому вона мала бути відомою і з яким мала бути узгодженою ще до її створення, невідомо що це таке, ким і як створено, як застосовувати і забезпечувати дотримання комерційної таємниці. Природне, що ступінь доказовості і довіри до неї нульова, а в Позивача є всі підстави просити суд застосувати на імперативну норму частини третьої статті 70 КАСУ "Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги": відсутність законодавчого підґрунтя для висновку про завищення Позивачем внаслідок правочинів з ТОВ "Індепендент Груп" податкового кредиту з ПДВ доведено".
Аналогічно: відповідно до Порядку застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 13.12.2010 р. за № 1467 при визначенні митної вартості товарів за сумно відомим резервним методом широко використовуються програмний комплекс ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ("Єдина автоматизована інформаційна система ДМСУ"). За нормою частини другої статті 64 Митного кодексу України
"2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях".
Митники ж волюнтаристськи зичать раніше визнані (визначені) органами доходів і зборів митні вартості виключно з більшою ціною імпортованого товару з нелегітимних баз "Інспектор-2006" та ЄАІС, невідомих Держспецзв’язку. Отже, суб’єктам митного свавілля ще до подачі адміністративного позиву доцільно звертатися з запитом на отримання публічної інформації про ці бази до Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за формою, наведеною в дописі. Використання доказів не легітимності джерел інформації податкових та митних органів суттєво посилює правову позицію їх опонентів в адміністративному судочинстві, проте обмежуватись тільки цими доказами не можна: треба доводити правоту і по суті.
Рубрика:
- Інше
- /
Коментарі
