07.04.13
Друкувати
Экологический налог: как выполнить требования законодательства и обезопасить себя от штрафных санкций
На початок 2013 року багато проблем справляння екологічного податку було усунуто шляхом внесення змін до Податкового кодексу України. Але ще залишаються питання, які вимагають доопрацювання.
Зокрема, щодо розрахунку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Відповідно до пп.. 14.1.230 ПКУ стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Відповідно до пп. 242.1.1 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Звичайно, суб’єкти господарювання, які займаються шкідливими видами виробництв, перед початком роботи отримують відповідні дозволи і мають відповідну документацію. Зокрема, і щодо переліку та обсягів викидів шкідливих речовин, які утворюються в процесі діяльності.
Разом з тим, до переліку стаціонарних джерел забруднення потрапляють і автономні системи опалення, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які не мають справи із шкідливими виробництвами, але підпадають під визначення п. 240.1.Податкового кодексу України - суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
Як таким суб’єктам господарювання виконати вимоги законодавства і убезпечити себе від штрафних санкцій?
Починати слід з отримання дозволу на здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Статтею 11 Закону України від 16.10.92 р. № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Порядок отримання таких дозволів встановлений Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 302.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання – власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п. 2 Порядку № 302).
Пунктом 3 Порядку № 302 визначено, що дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.
Для підготовки документів, необхідних для отримання дозволу можна залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.
Але виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюється на договірних засадах. Вартість цих робіт встановлюється Мінприроди за погодженням з Мінекономіки.
Плата може бути досить суттєвою, тому деякі підприємства зволікають з отриманням дозволів і дуже ризикують.
Одним з таких ризиків є відсутність у них нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, адже після отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами, суб’єкти господарювання повинні дотримуватися встановлених в них обсягів викидів.
Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 N 317.
Зокрема, до такого устаткування відносяться теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт та котельні.
Викиди забруднюючих речовин в повітря, які були здійснені без отримання відповідного дозволу вважаються понаднормативними.
А органи Мінприроди мають право нараховувати фінансові санкції відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639.
Крім того, за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ст. 78 КпАП:
- викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, а також інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До набрання чинності Податковим кодексом України при справлянні збору за забруднення навколишнього середовища, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів чи допущення понадлімітних обсягів викидів збір обчислювався у десятикратному розмірі (до 31.07.2009 р. – у п’ятикратному розмірі).
Зараз у податковому законодавстві такої норми немає. Тому податкові органи не контролюють дотримання лімітів викидів забруднюючих речовин.
Але роз'яснюють, що підприємство, яке використовує автономну систему опалення (котли), має об’єкт оподаткування екологічним податком — обсяг забруднюючих речовин, що утворюються й викидаються в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо), та є платником екологічного податку незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлені ст. 243 ПКУ. У 2013 році Законом від 20.11.2012 р. №5503-VІ ставки податку збільшено в середньому на 7,9%.
При цьому, відповідно до Підрозділу 5. РОЗДІЛУ ХХ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245, 246 цього Кодексу.
Відповідно до п. 249.3 ПКУ суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:
де Мі - фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);
Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.
Розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення відображається у Додатку 1 до Податкової декларації екологічного податку.
При цьому у колонці 2 зазначаються: назви забруднюючих речовин, клас небезпечності, орієнтовнобезпечний рівень впливу речовин (сполук) (міліграмів на куб. метр) згідно з нормами статті 243 розділу VIII Податкового кодексу України.
На цьому етапі з’являється ще один ризик діяльності без отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.
Так, дозвіл на викиди містить повну інформацію про забруднюючі речовини, які утворюються при згорянні певного виду пального, їх клас небезпечності, потужність викидів цих речовин в атмосферне повітря та інше.
Звичайно, зазначену інформацію можна знайти й самостійно на підставі нормативних документів, технологічної документації, інструкцій до приладів та агрегатів. Але за таких умов неможливо гарантувати правильність показників.
При цьому слід пам’ятати, що відповідно до п.250.12 ПКУ органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
На завершення слід наголосити на ще одній особливості розрахунку екологічного податку у 1 кварталі 2013 року.
У відповідності до Закону України від 20 листопада 2012 року №5503-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» змінено ставки екологічного податку, які передбачені статтями 243-248 Кодексу.
Розділом ІІ «Прикінцеві положення» Закону №5503 зазначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, за винятком окремих норм.
У відповідності до Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» норми Закону №5503 застосовуються з дня офіційного опублікування (04.01.2013 року).
Таким чином, платники екологічного податку та збору за спеціальне використання води за І квартал 2013 року подають до органів податкової служби податкову звітність, подаючи два додатки по кожному напрямку забруднення із застосуванням ставок – у першому додатку, які діяли з 1 січня по 3 січня поточного року (без врахування змін, внесених Законом №5503), а в другому додатку – з врахуванням внесених змін Законом №5503.
Автор: завідувач відділу податків і зборів АППУ Валентина Проніна
Зокрема, щодо розрахунку екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Відповідно до пп.. 14.1.230 ПКУ стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Відповідно до пп. 242.1.1 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Звичайно, суб’єкти господарювання, які займаються шкідливими видами виробництв, перед початком роботи отримують відповідні дозволи і мають відповідну документацію. Зокрема, і щодо переліку та обсягів викидів шкідливих речовин, які утворюються в процесі діяльності.
Разом з тим, до переліку стаціонарних джерел забруднення потрапляють і автономні системи опалення, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які не мають справи із шкідливими виробництвами, але підпадають під визначення п. 240.1.Податкового кодексу України - суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.
Як таким суб’єктам господарювання виконати вимоги законодавства і убезпечити себе від штрафних санкцій?
Починати слід з отримання дозволу на здійснення викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Статтею 11 Закону України від 16.10.92 р. № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.
Порядок отримання таких дозволів встановлений Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженим постановою КМУ від 13.03.2002 р. № 302.
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання – власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші (п. 2 Порядку № 302).
Пунктом 3 Порядку № 302 визначено, що дозвіл видається безоплатно територіальними органами Мінприроди за погодженням з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на термін не менш як п'ять років.
Для підготовки документів, необхідних для отримання дозволу можна залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.
Але виконання робіт, пов'язаних з підготовкою документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, здійснюється на договірних засадах. Вартість цих робіт встановлюється Мінприроди за погодженням з Мінекономіки.
Плата може бути досить суттєвою, тому деякі підприємства зволікають з отриманням дозволів і дуже ризикують.
Одним з таких ризиків є відсутність у них нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, адже після отримання дозволу на викиди стаціонарними джерелами, суб’єкти господарювання повинні дотримуватися встановлених в них обсягів викидів.
Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 N 317.
Зокрема, до такого устаткування відносяться теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт та котельні.
Викиди забруднюючих речовин в повітря, які були здійснені без отримання відповідного дозволу вважаються понаднормативними.
А органи Мінприроди мають право нараховувати фінансові санкції відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. № 639.
Крім того, за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів передбачено адміністративну відповідальність відповідно до ст. 78 КпАП:
- викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, а також інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у випадках, коли необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством, – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До набрання чинності Податковим кодексом України при справлянні збору за забруднення навколишнього середовища, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів чи допущення понадлімітних обсягів викидів збір обчислювався у десятикратному розмірі (до 31.07.2009 р. – у п’ятикратному розмірі).
Зараз у податковому законодавстві такої норми немає. Тому податкові органи не контролюють дотримання лімітів викидів забруднюючих речовин.
Але роз'яснюють, що підприємство, яке використовує автономну систему опалення (котли), має об’єкт оподаткування екологічним податком — обсяг забруднюючих речовин, що утворюються й викидаються в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо), та є платником екологічного податку незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення встановлені ст. 243 ПКУ. У 2013 році Законом від 20.11.2012 р. №5503-VІ ставки податку збільшено в середньому на 7,9%.
При цьому, відповідно до Підрозділу 5. РОЗДІЛУ ХХ ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Податкового кодексу України за податковими зобов'язаннями з екологічного податку, що виникли з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно ставки податку становлять 75 відсотків від ставок, передбачених статтями 243, 244, 245, 246 цього Кодексу.
Відповідно до п. 249.3 ПКУ суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:
п
Пвс = (сума) (Мі х Нпі),
і = 1,
де Мі - фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);
Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.
Розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення відображається у Додатку 1 до Податкової декларації екологічного податку.
| № з/п | Назви забруднюючих речовин | Фактичні обсяги викидів, тонн | Ставки податку в поточному році, грн. коп./т | Сума нарахованого податкового зобов'язання, грн. коп. (к. 3 х к.4) |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Нараховано податку за звітний квартал, усього (р. 1.1 + р. 1.2) | |||
| 1.1 | ||||
| 1.2 | ||||
При цьому у колонці 2 зазначаються: назви забруднюючих речовин, клас небезпечності, орієнтовнобезпечний рівень впливу речовин (сполук) (міліграмів на куб. метр) згідно з нормами статті 243 розділу VIII Податкового кодексу України.
На цьому етапі з’являється ще один ризик діяльності без отримання дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.
Так, дозвіл на викиди містить повну інформацію про забруднюючі речовини, які утворюються при згорянні певного виду пального, їх клас небезпечності, потужність викидів цих речовин в атмосферне повітря та інше.
Звичайно, зазначену інформацію можна знайти й самостійно на підставі нормативних документів, технологічної документації, інструкцій до приладів та агрегатів. Але за таких умов неможливо гарантувати правильність показників.
При цьому слід пам’ятати, що відповідно до п.250.12 ПКУ органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
На завершення слід наголосити на ще одній особливості розрахунку екологічного податку у 1 кварталі 2013 року.
У відповідності до Закону України від 20 листопада 2012 року №5503-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» змінено ставки екологічного податку, які передбачені статтями 243-248 Кодексу.
Розділом ІІ «Прикінцеві положення» Закону №5503 зазначено, що Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року, за винятком окремих норм.
У відповідності до Указу Президента України від 10.06.97 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» норми Закону №5503 застосовуються з дня офіційного опублікування (04.01.2013 року).
Таким чином, платники екологічного податку та збору за спеціальне використання води за І квартал 2013 року подають до органів податкової служби податкову звітність, подаючи два додатки по кожному напрямку забруднення із застосуванням ставок – у першому додатку, які діяли з 1 січня по 3 січня поточного року (без врахування змін, внесених Законом №5503), а в другому додатку – з врахуванням внесених змін Законом №5503.
Автор: завідувач відділу податків і зборів АППУ Валентина Проніна
Рубрика:
- Інше
- /
Бухгалтер 911 наголошує: зміст авторських матеріалів може не співпадати з політикою та точкою зору редакції. Серед авторів матеріалів, що публікуються, є не лише представники редакційної команди.
Викладена інформація в конкретній публікації відображає позицію автора. Редакція не втручається в авторські матеріали, не редагує тексти, тож не несе відповідальності за їх зміст.
Коментарі
Блоги 
